КРОКИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ЗМІЦНИТИ ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я

ВИХОВАННЯ БЕЗ НАСИЛЛЯ

НАСИЛЛЮ НЕМАЄ ВИПРАВДАННЯ

ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПИТАНЬ НАСИЛЛЯ

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ДИТИНІ ПОТРІБНА ДОПОМОГА?

ВІДПОВІДІ ТУТ

ОЗНАКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ 

«Як заспокоїти  та зберегти психічне здоров’я під час обстрілів? Практичні поради.»

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

• Не застосовуйте крики, глузування. Намагайтеся ставитися до підлітка як до дорослої людини, часто звертаючись за порадою до нього.

• Не використовуйте епітети, які б принижували гідність підлітка.

• Не треба ображатися на дитину й демонструвати мовчання, краще обговорити свої емоції і неподобства поведінкою, але без криків і звинувачень.

• Не ігноруйте думки підлітка щодо власного здоров’я, кишенькових грошей тощо.

• Обов’язково згадайте, що мало відбутися в житті вашої дитини сьогодні – контрольна чи неприємна зустріч і запитайте, як вони відбулися.

• Пам’ятайте про тілесний контакт, який ще потрібний дитині.

Спілкування з підлітком нагадує підтримання спортивної форми, воно потребує постійної практики.
Щоб краще зрозуміти дитину, згадайте себе в підлітковому віці, запитуючи: «Що я відчував на її місці?». Замість того, щоб сваритися з підлітком, визначте, чого ви хочете: вирішити проблему чи вихлюпнути свої негативні емоції.

Пам’ятайте:

Ні пеклом, ні раєм не повинен бути дім для дитини – але місцем, де можна жити (тільки не єдиним), місцем, де жити хочеться, але не настільки, щоб прагнути ним обмежуватися. Звідки можна впевнено вийти й куди радо повертатися. Де все співвідноситься з життям, де якщо й немає гармонії, є надія…

                                                                                                       В. Леві

Шановні батьки!

Сучасне життя сповнене різноманітних несподіванок, а часом небезпек. Біда може трапитись будь – де: в побуті, на вулиці, на природі, в школі і навіть вдома. Кожен може потрапити в такі умови, коли вплив несприятливих навколишніх факторів може негативно позначитись на здоров’ї вашої дитини або навіть спричинити загрозу самому життю. Найчастіше це відбувається з власної вини – як результат відсутності досвіду безпечної поведінки в природному та соціальному середовищі або зневага до норм та правил безпеки, непередбачливості та легковажності. Легковажне поводження дітей з вогнем, водою, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки – першопричини сумних та трагічних наслідків.

Шановні батьки!

Звертаємо Вашу увагу на те, що діти перебувають вдома під вашим наглядом та контролем. Тому звертаємось до Вашого досвіду щодо збереження здоров’я та життя Вашої дитини. Нагадуємо Вам, що у статті 55 Закону України «Про освіту» зазначено: «…виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки зобов’язані виховувати у дітей відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих». Тому Ви, батьки, несете повну відповідальність перед законом за виховання та поведінку своїх дітей, збереження їх життя і здоров’я під час перебування вдома.
Для того, щоб з вашими дітьми не сталося нещастя, або щоб вони самі не скоїли протиправних вчинків, здобувачам освіти віком до 18 років забороняється самостійно знаходитися поза межами свого житлового помешкання після 22.00 години.
Дітям заборонено займатися тютюнопалінням, вживати спиртні напої, в тому числі слабоалкогольні і пиво. Криміналом є вживання і розповсюдження наркотичних засобів.
Через численні каліцтва та часті нещасні випадки на дорогах дітям заборонено самостійно виїжджати на дорогу з твердим покриттям на велосипедах до досягнення 14 років. Їзда на мопедах, мотоциклах дозволяється при досягненні 16 років і при наявності водійських прав. Водіння транспорту дозволяється з 18 років при наявності водійських прав.
Дітям забороняється заходити і обстежувати територію нежилих приватних помешкань і будинків.
Найбільший скарб кожної людини – її життя та здоров’я На жаль, розуміння цього до багатьох приходить лише тоді, коли трапляється лихо.
Шановні батьки! Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюються ціною життя.

Автодорожний та залізничний транспорт травматизм

Найтяжчими і з найбільшим відсотком смертності є автодорожні травми. Головними їх причинами є бездоглядність дітей на вулиці, незнання правил дорожнього руху. На вулиці, у транспорті разом з дітьми обов’язково мають бути дорослі, пояснювати їм правила поведінки, переходу через вулицю тощо.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ДІТЕЙ

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів. У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз’яснення дітям правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

• не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;
• не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;
• вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;
• на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;
• при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;
• не дозволяти дітям з’являтися зненацька перед транспортними засобами;
• вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль та автобус – позаду);
• не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;
• не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
• не дозволяти дітям грати з м’ячем, кататися не велосипеді, роликах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

Телефон виклику поліції – «102».

Шановні батьки!

• Ваші діти повинні дотримуватись правил безпеки життєдіяльності і пам’ятати:
• про правила дорожнього руху;
• про правила пожежної безпеки;
• про безпечне поводження з піротехнічними виробами;
• про безпечне поводження з електропобутовими і газовими приладами;
• про безпечне поводження біля відкритих водойм і на воді;
• про шкідливість алкоголю, паління та вживання наркотичних і психотропних речовин;
• про безпеку перебування в місцях можливих обвалів (яри, кар’єри, глинища);
• про небезпеку укусів диких та свійських тварин;
• про правила поведінки в громадських місцях;
• про обережність на залізниці;
• про необхідність слухатися батьків, учителів, вихователів і виконувати їхні розпорядження;
• про дотримування правил безпечної поведінки під час грози;
• про правила безпеки під час проведення екскурсій, походів, культпоходів.

• Дітям категорично забороняється:
• розпалювати вогнища біля будівель в населених пунктах, у лісах і лісосмугах (особливо хвойних), поблизу полів хлібних злаків;
• бавитися сірниками;
• вживати в їжу гриби і невідомі ягоди;
• брати в руки отрутохімікати;
• гратися гострими і небезпечними предметами;
• проводити дитячі ігри і розваги поблизу повітряних ліній електропередач;
• користуватися вогнепальною зброєю (самопалами);
• бавитися на об’єктах будівництва, дахах багатоповерхівок;
• наближатися ближче, ніж на 8 м до обірваного електричного дроту;
• переходити проїжджу частину, не впевнившись в повній безпеці;
• кататися на велосипедах ( скутерах) на проїжджій частині;
• йти на контакт з незнайомцями;
• бавитися з тваринами( собаками, котами тощо), навіть свійськими;
• самостійно, без нагляду дорослих, користуватися електричними та газовими приладами;
• знаходитись біля водойм і на воді без нагляду дорослих.

• Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі. Закликаємо вас та ваших дітей завжди пам`ятати елементарні правила безпеки:
• Гуляти й гратися можна в місцях, які призначені для цього.
• Небезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти.
• Під час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми й каліцтва різного ступеня тяжкості.
• Під час ігор не варто демонструвати свою хоробрість одноліткам, стрибаючи з великої висоти, пірнаючи з крутих схилів на велику глибину, здираючись якнайвище на дерева.
• Слід дотримуватися правил пожежної безпеки.
• Не можна брати до рук незнайомі предмети, кидати їх у вогонь, гратися ними. Найкраще повідомити про місце їхнього знаходження дорослим.
• Під час відпочинку на узбережжі слід обов’язково дотримуватися правил поведінки на воді й поблизу неї.
• Одяг та взуття для відпочинку слід вибирати згідно із сезоном.
• Після контакту зі свійськими тваринами слід добре вимити руки з милом.

• Увага! Вибухонебезпечні предмети!
• До виявлених вибухонебезпечних предметів ні в якому разі не можна доторкатись, перекладати, розряджати, ударяти, зберігати.
• Забороняється використовувати заряди для розведення вогню.
• Не можна їх збирати і здавати в металобрухт.
• Знайшовши вибухонебезпечні предмети, потрібно терміново повідомити в міліцію, школу, військомат.

Вогнепальна зброя – не забава!
Правильно і безпечно знешкодити вибухонебезпечні предмети здатні лише досвідчені фахівці. Ні в якому разі не намагайтеся робити це самі, адже це може призвести до трагічних наслідків.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ

• Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:
• зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;
• не дозволяти дітям розводити багаття;
• не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;
• не дозволяти користуватися газовими приладами;
• не допускати перегляд телепередач, користування комп’ютером за відсутності дорослих;
• не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;
• не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;
• не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);
• не зберігати в коридорах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);
• не сушити речі над газовою плитою;
• не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею.

Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем! Роз’яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!

Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам’ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ТА КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДІТЕЙ

• Щоб захистити дитину від отруєнь, кишкових та інфекційних хвороб необхідно дотримуватись наступних санітарно-гігієнічних правил:
• утримувати дитину в чистоті;
• мити руки після повернення додому з вулиці, після туалету, перед їжею;
• овочі та фрукти мити під проточною водою та ошпарювати окропом;
• пити тільки переварену або бутильовану воду;
• у жодному випадку не годувати дитину грибами, сушеною чи в’яленою рибою, а також м’ясними, рибними та молочними стравами, які зберігалися неналежним чином або мають прострочений термін вживання;
• не годувати дитину на вулиці (навіть фруктами чи цукерками);
• не годувати дитину продуктами, що придбані у вуличних торгівців;
• під час поширення інфекцій якомога рідше перебувати з дитиною в публічних місцях;
• уникати контакту з людьми з підозрою на інфекційні захворювання;
• при підозрі на захворювання негайно викликати лікаря та сповістити медичну сестру навчального закладу;
• не займатися самолікуванням.

Швидка медична допомога – «103».

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
- цікавтесь, які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;
- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;
- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
- переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
- розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.
Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет – це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

Інструкція

татам і мамам, як поводитися під час повітряних тривог у школі:

• Будьте впевнені, що діти прямують до укриття, де є все необхідне для їхньої безпеки та комфортного перебування.
• Підтримуйте атмосферу взаємоповаги: не турбуйте вчителів без нагальної потреби, адже під час повітряної тривоги вони першочергово дбають про дітей.
• Пам’ятайте, що закінчення повітряної тривоги у школі синхронне з повідомленнями від держави, тож діти весь час мають перебувати в укритті.
• Поважайте правила школи, відповідно до яких може бути заборонено забирати дитину до завершення повітряної тривоги заради дотримання безпеки всіх учасників освітнього процесу.
• Якщо під час сигналу тривоги ви перебуваєте на території школи, дотримуйтеся загальних правил евакуації, адміністрація спрямує вас до підготовленого укриття.
• Пам’ятайте: під час повітряної тривоги педагог не має права відпустити дитину додому на прохання батьків.

Як діяти в разі сигналу тривоги на шляху

до школи чи дому?

• Разом із батьками обрати безпечний шлях до школи та у зворотному напрямку.
• Обрати укриття, яке дитина зможе використовувати в разі сигналу повітряної тривоги.
• Учні мають рухатися тільки обраним маршрутом. Не зупинятися та не звертати зі шляху, визначеного батьками.
• У цей час не можна залишатися без необхідності на вулиці. Учень має якомога менше часу проводити поза стінами школи чи дому.
• Якщо немає можливості під час сигналу повітряної тривоги дійти до школи чи дому, дитина має зайти у визначене укриття.
• Школяр обов’язково повідомляє батьків та класного керівника про своє місцеперебування.
• Під час сигналу тривоги учневі не можна залишатися біля входу в укриття, треба зайти в середину.
• Дитина має знати, що по дорозі не можна торкатися невідомих або підозрілих предметів — це може бути небезпечно для життя.

Поради психолога щодо підготовки майбутнього першокласника

Поради батькам першокласників

·        Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитись до своїх обов'язків і стане більш зібраною.

·        Із початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

·        Не підганяйте, розраховувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили − провини дитини в цьому немає.

·        Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.

·        Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід − зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

·        Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

·        Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть із дитиною спокійно.

·        Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань - із 15 до 17 години.

·        Пам'ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.

·        На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос. У І і II чверті краще це робити щовечора, а в II півріччі контроль можна зменшити до 2-3 разів на тиждень.

·        Перевіряти не значить „робити замість" − ніколи не підказуйте дитині готових рішень.

·        Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року − період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.

·        Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

·        Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

·        Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. Гарні довірливі стосунки і усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на Вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх з початку нового навчального дня.

·        Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.

Шановні батьки! Міністерство освіти і науки України пропонує вам пройти онлайн-опитування з питань кібербезпеки за посиланням 

https://docs.google.com/forms/d/1AuAfpbR9xVff4kdHTFdqzX_uAS32X22YQJEJ2uN

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР

ЗАХИЩАЙ СВОЇ ПРАВА РАЗОМ З МІН’ЮСТОМ!

- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

- Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів;

- Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність*

- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте

обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

- Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує

витримки і терпіння!

Проект Мін’юсту “Я МАЮ ПРАВО!” навчає громадян користуватися своїми правами та

захищати їх у разі порушення

МАЄШ ПИТАННЯ? ЗУПИНИМО БУЛІНГ РАЗОМ!

0 800 213 103

Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги*

Звернутися за консультацією можуть як діти, так і їх батьки, учителі

pravo.minjust.gov.ua

*цілодобово та безкоштовно в межах України

*Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.

Пам’ятайте, якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею

насильство (булінг), батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної

або цивільної відповідальності.

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ?

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском.

Види булінгу:

- фізичний: штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень;

- економічний: крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей,

вимагання грошей;

- психологічний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж;

- сексуальний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи

сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток,

сексуальні погрози, жарти;

- кібербулінг: приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших

електронних пристроїв.

67% дітей стикалися з булінгом в школах в тих чи інших проявах*

*За даними дослідженням UNICEF Ukraine www.stopbullying.com.ua/adults/statistics

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА

ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

- Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;

- Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що

склалася, готові її вислухати і допомогти;

- Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій

варіант вирішення ситуації;

- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування

(психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);

- Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і

вимагайте належного її урегулювання;

- Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до

того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте

поліцію! Захистіть свою дитину від  цькування!

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ

- Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

- Зайняти нейтральну позицію в суперечці

– обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно

вирішити конфлікт;

- Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;

- Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і

розподілу ролей;

- Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася і

вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Що потрібно для навчання вдома?

Стіл‚ за яким працює дитина‚ має бути правильно розміщений відповідно до вікна. Світло повинно падати зліва. Паралельно до вікна стіл ставити не можна: природне світло‚ що б’є прямо у вічі‚ засліплює. Вікно не треба занавішувати, ставити на підвіконня високі квіти: і те‚ й інше затримує світло. Восени і взимку слід вмикати електричне світло. Необхідно мати настільну лампу. Її світло має падати зліва‚ абажур — давати рівномірне освітлення.
Режим дня надзвичайно важливий для учнів. Якщо не налагоджене правильне чергування різних видів діяльності, якщо тривалість нічного сну недостатня, якщо мало часу відводиться для відпочинку — нервова система швидко виснажується.
 Правильно діють ті батьки‚ які з самого початку дають дитині зрозуміти‚ що уроки — це серйозна справа. Звичка добросовісно виконувати домашні завдання має стати другою натурою підростаючої людини.
Можна разом із дитиною скласти пам'ятку, в якій у стислій формі перерахувати все‚ що необхідно зробити, перш ніж відкрити підручник. Пам'ятка може містити, наприклад, такі пункти:
  1. Починай робити уроки завжди в той самий час.
  2. Провітрюй кімнату за десять хвилин до початку занять.
  3. Вимкни радіо‚ телевізор. У кімнаті, де ти працюєш, повинно бути тихо.
  4. Витри зі столу пил. Заміни‚ якщо необхідно, брудний аркуш паперу.
  5. Перевір, чи на своєму місці настільна лампа (дальній лівий кут).
  6. Уточни розклад уроків на завтра. Перевір, чи всі завдання записані в щоденнику.
  7. Приготуй письмове приладдя, необхідне для занять.
  8. Підручники, зошити‚ щоденник поклади на місце‚ яке ти завжди відводиш для них на столі.
  9. Прибери зі столу все зайве.
  10. Прийшов час починати роботу. Помий руки. Сідай зручно на стілець.

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 

2.  Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. 

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

15 відповідей МОН про індивідуальне навчання: що це і як отримати

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ

Ст. 184 «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей» Кодексу України про адміністративні порушення. Ухиляння батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачних законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладання штрафу від одного дп трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення тягнуть за собою стягнення штрафу від двох до чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Учинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим кодексом, тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від 3 до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Учинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, що їх заміняють, від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Підготовка дитини до вступу в дошкільний підрозділ

Прихід у дитячий садок - перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Основною складовою успішної адаптації є забезпечення своєчасної психологічної підготовки батьків та дітей ще до моменту відвідування дитячого закладу. Отже, з метою профілактики дезадаптації педагогами групи, яку в майбутньому буде відвідувати дитина, або практичному психологу бажано відвідати родину майбутнього вихованця і познайомитися з дитиною та умовами сімейного виховання.

Готовність малюка до відвідування закладу - поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального.

Більшість дітей вступають до дитячого закладу чи ясел у віці від 1,5 до 3 років. Але у будь-якому віці - це різка зміна звичного способу життя, по-чаток нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей.

Приблизно за місяць, а то і раніше, до відвідування ДНЗ батькам можна порекомендувати починати готувати дитину морально - розповісти про те, що таке дитячий садок, хто туди ходить, що там відбувається, бажано якомога частіше гратися біля нього, щоб малюк звикав до території. Проте одночасно з цим потрібно не перестаратися - не потрібно дуже часто акцентувати увагу на майбутній події, що може викликати у дитини страх і невпевненість у власних силах.

Чимало проблем, які виникають у дитини в період адаптації, можна попередити завдяки роботі з батьками. І її варто розпочинати задовго до приходу малюка в заклад. Доцільно провести бесіду з татом і мамою вже при оформленні ними документів дитини в дошкільну установу. Слід роз'яснити батькам загальні особливості перебігу адаптаційного періоду, його стресогенний вплив на дитину, вірогідність порушень поведінки та погіршення стану здоров'я, тривалість і, головне, надати інформацію про те, що вони особисто можуть зробити для того, щоб цей період пройшов для їхньої дитини якомога легше.

Якщо малюка заздалегідь привчили до режиму дня, який чекає на нього в дошкільному закладі, якщо він уміє проситися в туалет, готовий до не протертої різноманітної їжі, вміє гратися з іграшками, цікавиться ними, здатен хоча б до короткочасного контакту з іншими дітьми, не боїться їх, з довірою ставиться до вихователя, то більшості проблем, пов'язаних з адаптацією, у нього не виникне.

Важливо, щоб батьки усвідомлювали майбутні зміни, турбувались про емоційний стан, який переживатиме син чи донька, залишившись без рідних, розуміли, що дитина почуватиметься впевнено, якщо вона доволі самостійна, може певною мірою обслужити себе й не почуватися залежною від чужих дорослих.

Рекомендації батькам по підготовці до вступу малюка в дитячий заклад

- Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми і дорослими: відвідуйте з малюками дитячі парки і майданчики, привчайте до гри в пісочницях, на гойдалках;

- Ходіть з малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б'ється або ж легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий;

- Дізнайтеся розпорядок дня в групі і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі;

- Обговоріть в сім'ї з дитиною, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок і т.д.). Важливо, щоб малюк не боявся, - тоді йому легше звикати. В жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність;

- Дізнайтеся, мабуть в цей заклад, ходять діти Ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо в групі у дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше грала вдома або надворі;

- Відвідайте дитячий садок, в той час, коли діти на прогулянці і познайомте свого малюка з вихователькою і дітьми;

- Готуйте Вашу дитину до тимчасової розлуки з Вами і дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що він вже великий. Настройте дитину на мажорний лад;

- Вселяйте малюку, що це дуже здорово, що він доріс до дитсадка і став таким великим;

- Не віддавайте дитини у розпалі кризи трьох років;

- Не обговорюйте при малюку проблем, що хвилюють вас, пов'язані з дитячим закладом.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого закладу?

1. Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Цілком можливо, що дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.

2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, на-магається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку - у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».

3. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

4. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

5. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти і пережовувати, миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батькам слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, і надалі емоційний стан малюка визначатиме хід усього перебування протягом дня в дитсадку.

Адаптація дитини до умов дошкільного підрозділу

Дитина приходить у дошкільний заклад освіти, адаптація його до умов дитячого закладу протікає часом дуже болісно. Відбувається серйозна перебудова всіх його систем і відносин з оточуючими людьми, перебудова звичних форм життя. Ця різка зміна умов може супроводжуватися важкими переживаннями, зниженням мовної та ігрової активності й нерідко позначається на здоров'я дитини.

Проблема адаптації - це проблема в основному дітей 3-го й 4-го року життя, тому що більшість дітей приходять в дитсадок саме в цьому віці. Найчастіше, проблеми адаптації, пов'язані з невідповідністю особливостей нових вимог характеристикам дітей групи за різними показниками, наприклад по випередженню рівня розвитку пізнавальної сфери й відставанню в сформованості необхідних культурно-гігієнічних навичок і навпаки.

Мають місце ситуації тривалої адаптації дітей до дитячого закладу в силу невідповідності харчування в ДНЗ особливостям домашньої кухні родини малюка. Проблема адаптації до ДНЗ в старшому дошкільному віці - це одиничні випадки, тому більшою мірою психолог концентрує свою діяльність на оптимізації процесу адаптації дітей переддошкільного віку.

Як забезпечити емоційний комфорт під час перших днів відвідування дошкільного підрозділу?

Щоб полегшити адаптацію малюка з перших днів відвідування дитини, вихователь активно співпрацює з сім'єю. Працювати буде набагато легше, якщо педагог дізнається від батьків, про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб мама відчула: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить серед них її конкретну дитину й готовий брати до уваги всі її особисті відмінності.

Було б дуже добре, якби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, й мовою, й жестами виявляв своє тепле ставлення до нього. Розташуватися треба так, щоб очі дорослого були на рівні очей дитини. Якщо вона охоче йде на контакт, варто взяти її за руку. Якщо ж малюк притуляється до мами - не наполягайте. Нехай мама тримає його за руку стільки, скільки він захоче. Зазначимо, що теплий, доброзичливий, уважний прийом обумовлює й перші враження дитини про дитсадок, і її настрій, і готовність попрощатися з матір'ю, залишитися в групі. Так само важливо, щоб педагог тепло прощався з кожною дитиною.

Дорослий, який працює з новоприбулою дитиною має представитись малюку. Форма звертання може бути будь якою, яку малюк сам вважає прийнятною: скажімо, тьотя Оля, або просто Оля. Не варто наполягати, щоб діти раннього віку звертались до педагога на ім'я я та по батькові. Така «доросла», безумовно ввічлива, форма досить складна для малюка щодо її вимови. Потрібно ввести дитину в групу, познайомити її з дітками (спочатку з кількома, а знайомство з усією групою дітей слід зробити поступовим), звернути її увагу, як цікаво й весело граються малята; дати їй роздивитись іграшки; лагідно запевнити, що в дитсадку їй буде добре.

Перші контакти з дитиною - контакти допомоги й турботи. Вона має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий допомагати й захищати в цьому новому місці.

Від початку перебування дитини в дошкільному закладі педагог має забезпечити, насамперед, психологічний і фізичний комфорт для дітей, пом'якшити труднощі переходу від домашнього (різного в усіх) до суспільного (однакового для всіх) способу життя.

У період адаптації дуже важливо проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини й заслужити її довіру, це - основне завдання вихователя. Допомагають дітям справитись з напруженням, стресами улюблені іграшки чи речі, принесені з дому - лялечка, іграшковий песик тощо. Ці предмети в садочку дитина може носити з собою, класти у свою шафу, а ляльку навіть брати на час денного сну до ліжка.

Налагодженню теплих стосунків сприяють й індивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли в дитсадок із сім'ї, не реагують на узагальнене «діти». Але звертатись до них слід з одного боку індивіду-ально, за ім'ям, а з іншого - наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання.

Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тим речам, з якими вдома вони не стикалися або звикли робити інакше. Звичайно, найважливішим залишається індивідуальний підхід - слід пам'ятати, хто що вміє, в кого які проблеми (Марія не любить каші, Ірина засинає з своєю лялькою..)

Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тим речам, з якими вдома вони не стикалися або звикли робити інакше. Звичайно, найважливішим залишається індивідуальний підхід - слід пам'ятати, хто що вміє, в кого які проблеми.

Виходячи з типових для адаптаційного періоду труднощів зі сном, апетитом, нестабільністю гігієнічних навичок тощо, вихователю й няні-санітарці слід максимально враховувати вікові й індивідуальні особливості дітей. Якщо дитина погано їсть, недопустимо годувати її силоміць. Якщо не засинає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспокоїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима. Дітей з нестійкими гігієнічними навичками необхідно частіше запрошувати в туалет. Вони повинні мати запас змінного одягу й білизни.

У період адаптації дуже важливо проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини й заслужити її довіру, це - основне завдання вихователя.

Роль улюбленої іграшки в адаптації у дошкільному підрозділі

Процес адаптації кожної дитини проходить індивідуально і залежить не тільки від особливостей дитини, але і майстерності педагога. Роль вихователя в процесі адаптації дитини раннього віку до дошкільного підрозділу полягає в забезпеченні сприятливого емоційного фону в групі і одним із засобів його діяльності може бути улюблена іграшка малюка, адже в дошкільному віці поширене спілкування з іграшкою, яка виступає як опора для внутрішнього діалогу, як друг і партнер по спілкуванню.

Відомо, що в житті багатьох дітей є улюблені іграшки, з якими малюки не розлучаються: з ними вони розмовляють, діляться радощами і роздумами, з ними разом сплять, їдять, беруть їх на вулицю і в дитячий садок. Це так звані «іграшки-подружки», здатні стати друзями і допомагати малюкові у важких ситуаціях. Близькість такого друга полегшує малюкові переживання небезпеки або самотності, дає відчуття своєї потрібності і самостійності.

Практично у будь-якої дитини є пара улюблених іграшок, які він регулярно бере з собою купатися, обідати або спати. Це можуть бути ляльки, звірятка або машинки, яких малюк наділяє душею і характером, і вони стають його кращими друзями. В той же час ці іграшки набувають ролі манекенів, на яких відпрацьовуються різні побутові дії: висадження на горщик, одягання-роздягання, годування з ложечки. Улюблена іграшка завжди супроводжує дитину, слідує за нею і робить її сильнішою і впевненішою в своїх вчинках.

З урахуванням вищесказаного слід відмітити, що улюблена іграшка сприяє адаптації дитини раннього віку до дошкільної освітньої установи і необхідна дитині для комфортного самовідчуття в проблемних ситуаціях.

Аналіз літератури і спостереження за дітьми показують, що адаптація до дитячого закладу - це складний процес, що супроводжується для дитини стресом і іншими негативними наслідками, тому саме в цей період улюблена іграшка може виступити як чинник, що полегшує процес адаптації.

З метою полегшення процесу адаптації дітей раннього віку до дошкільної установи можна брати з собою іграшку. Дитина самостійно вибирає улюблену іграшку, яку вона повинна принести в групу. При цьому батьки повинні говорити дітям приблизно наступне: «Малюк (звернення до дитини, яке найчастіше використовується удома), ти підріс і тепер став майже зовсім дорослим, тепер ти підеш в дитячий заклад. А разом з тобою і виросла твоя улюблена собачка (ведмедик, зайчик і так далі), тому вона теж з тобою ходитиме в дитячий заклад. Добре?». Також батьки спільно з практичним психологом можуть скласти «казки про улюблену іграшку», які батьки розповідали дітям безпосередньо по дорозі в дитячий заклад. Протягом 30 днів з моменту надходження дитини в групу дитячого закладу 1 раз на день (у другій половині дня) задавалися питання: «Як твоїй іграшці, подобається в дитячому садку? Як вона себе відчуває? Їй сумно або весело? Чим вона сьогодні займалася?» Всі бесіди з дітьми проводилися індивідуально. Крім цього, проводилися спостереження за тим, коли діти звертаються до іграшки, як часто і в які моменти. Всі спостереження практичним психологом заносились в протоколи.

На основі спостережень за взаємодією дітей раннього віку з улюбленою іграшкою були виділені наступні функції:

1. Іграшка виконує функції психологічного захисту для дитини. В період образи на інших дітей або дорослих, коли дитині особливо необхідно, щоб його хтось обійняв, пошкодував: 22 % всієї групи дітей звертається до улюбленої іграшки і 100% дітей, що важко адаптуються, до дошкільної освітньої установи.

2. Улюблена іграшка виконує функції партнера по спілкуванню. У перші дні перебування в дитячому закладі гра, спілкування з однолітками або дорослими відсутнє із-за процесу адаптації і м'яка іграшка, принесена з дому, є єдиною давно знайомим «іншому». Близькість такого друга полегшує малюкові переживання небезпеки або самоти, дає відчуття своєї потрібності і самостійності.

3. Іграшка виконує функції посередника між дорослим і дитиною, допомагає встановити емоційно позитивний контакт з дитиною. Дітям, у яких процес адаптації до дошкільного підрозділу носить тривалий і хворобливий характер особливо важко виступати ініціатором спілкування, тому як предмет спілкування вони вибирають улюблену іграшки.

4. Улюблені іграшки дітей допомагають їм знайти відчуття свого «Я» і усвідомити особисті переживання. Діти з важкою адаптацією до дошкільного підрозділуприписують їй свій емоційний стан: «Їй сумно», «Вона плаче», «Ведмедик чекає тата». Саме з своїми зайцями, ведмедиками і лисичками діти програють і переживають все, що з ними відбувається: сон, годування, гра, очікування батьків і так далі.

Діти раннього віку часто наділяють улюблену іграшку своїми рисами і «віддають» їй свої переживання.

Таким чином, введення улюбленої іграшки в процес адаптації до дошкільної освітньої установи допомагає дитині подолати різні негативні переживання, властиві дітям в даний період (страх, самоту, розлуку з батьками, зміни обстановки і режиму дня). Щоденна присутність улюбленої і давно знайомої іграшки пом'якшує проходження процесу адаптації дитини раннього віку до ДНЗ і дає малюку відчуття захищеності і безпеки.

Вередування в період адаптації

Вередлива дитина - джерело постійних конфліктів, неврозів і стресових ситуацій для дорослих. Вередування не на користь і самому малюкові: він стає нервовим, постійно збудженим, через що з ним уникають контактувати однолітки. До того ж таке явище, як вередливість не просто неприємне, а й небезпечне, бо може перерости в серйозне захворювання. Батькам і педагогам важливо знати, якими ж зовнішніми виявами характеризується вередливість, у чому причина її виникнення, як запобігти перетворенню її на рису характеру і як працювати з дитиною, щоб нівелювати це явище.

В українському педагогічному словнику вередливість тлумачиться як особлива поведінка дитини, що виявляється в недоцільних і нерозумних діях, необґрунтованому оперуванні вказівкам, порадам і вимогам дорослих, у прагненні наполягти на своєму.

Фізіологічні причини є об'єктивними. До них можна віднести:

- Адаптаційний період, різка зміна звичного стереотипу життя;

- Негативні впливи на нервову систему дитини захворювань, перенесених матір'ю під час вагітності, зокрема інфекційних, а також приймання нею в цей період категорії ліків;

- Ускладнені пологи, зокрема застосування щипців;

- Захворювання, перенесені дитиною, лікування антибіотиками, застосування наркозу;

- Незадовільне самопочуття (короткочасне і тривале);

- Перевтома, виснаження нервової системи та всього організму;

- Спадкова нервозність;

- Нетривалий фізіологічний дискомфорт;

Випадки вередливості дітей частішають навесні, коли організмові малюка бракує вітамінів, в період адаптації до нового режиму, нових умов життя найчастіше, коли дитина починає відвідувати дитсадок, коли повертається в дитсадок після тривалих вихідних, це можна спостерігати в дітей і наприкінці тижня, навчальної чверті або навчального року. В даному разі причина вередливості - перевтома. Вередливість може зумовлюватися перенесеним стресом, який є наслідком виснаження нервової системи. Тут важливо знайти способи зменшити нервове напруження і розумове навантаження: збільшити час перебування дитини на свіжому повітрі, збагатити її раціон вітамінами, надати у разі потреби своєчасну психологічну допомогу.

Нервозність, успадкована від батьків - небезпека подвійна, оскільки в таких сім'ях дорослі, зазвичай, не здатні створити умови для правильного виховання дитини, що тільки поглиблює її хворобливі нахили. Нервові діти надзвичайно вразливі: їх легко образити, роздратувати, їх характеризують підвищена тривожність і страхи, вони втрачають самоконтроль через найменші дрібниці.

У здорової дитини капризування може бути пов'язане з неусвідомленою потребою усунути фізіологічний дискомфорт. Так, малі діти, часто не усвідомлюючи, що вони просто голодні, виявляють надмірну дратливість. Тож досить нагодувати дитину - і вона заспокоїться. Аналогічною буде реакція, якщо малюка не поклали вчасно спати або розбудили, коли він ще не виспався. Отже, складаючи режим дня дитини, слід подбати про достатню тривалість нічного сну, а для дошкільнят і ослаблених дітей бажано передбачити ще й денний сон.

З народної мудрості відомо: після надмірного сміху бувають великі сльози. Це стосується і дитячої поведінки. Інтенсивні рухливі ігри, тривалі вияви позитивних емоцій, перегляд " гостросюжетних " мультфільмів, завелика кількість яскравих малюнків на виставці тощо, забирають у малюка багато енергії. А це призводить до нервового виснаження й зумовлює різкий перехід від радості до сліз, вередування. Найкращий спосіб уникнути такої ситуації - покласти дитину спати.

Здорові, енергійні діти часто вередують через брак рухової діяльності і без необхідності тривалий час займатися одноманітною нецікавою справою. Причинами роздратування можуть також бути теплий або затісний одяг, значні перепади атмосферного тиску, наближення негоди, задушливе повітря в кімнаті тощо. Досвідчений педагог завжди може зрозуміти, чому дитина вередує, й усунути або принаймні пом'якшити дію об'єктивних чинників.

Примхливість, спричинена фізіологічним дискомфортом, - нормальне явище, яке можна спостерігати в усіх дітей без винятку і яке не становить загрози, якщо дорослі вчасно на нього реагують. Проте, якщо дозволити йому укорінитися, перетворитися на звичний стереотип поведінки, боротися з цим буде надзвичайно складно.

Причини вередливості, зумовленої неправильним вихованням:

- Копіювання поведінки іншої людини

- Неправильна спрямованість родинного виховання

- Тривале перебування дитини сам на сам з непосильними для неї проблемами

- Невміння розподілити час та організувати своє дозвілля

- Відсутність інших шляхів для самоствердження та самореалізації

- Прагнення привернути до себе увагу

- Спроба розважитися

Найлегше усунути вередливість, що виникла як наслідок копіювання поведінки іншої особи. Це відбувається, коли в дитини не сформовано критичне ставлення до власних і чужих дій, а натомість дуже розвинена схильність запозичувати, привласнювати елементи поведінки інших людей, які їх чимось приваблюють. У цьому разі досить провести з малюком роз'яснювальну роботу.

Прорахунки у родинному вихованні різноманітні. Деякі турботливі батьки намагаються виконати будь-яку дитячу забаганку. Дитина сприймає це як належне, і тому, коли її волю раптом виконують не відразу або несподівано у чомусь відмовляють, вона виявляє бурхливий протест (крик, сльози тощо). Якщо внаслідок таких дій малий отримує бажане, стереотип поведінки закріплюється, і здоровий та веселий малюк поступово стає нервовим та дратівливим. Такій дитині дуже важко адаптуватися до колективу й вимог освітнього закладу, особливо шкільного. Кожний малюк повинен знати не лише права, а й обов'язки, а отже, має звикати до періодичних вмотивованих відмов на деякі свої прохання. Дитині треба показати, що плачем, криком та істерикою вона нічого не досягне.

На формування хибного стилю виховання в сім'ї можуть вплинути хронічні захворювання дитини. Співчуваючи малюкові, дорослі часто прагнуть оберігати його від усього складного чи небезпечного. Намагаючись компенсувати фізичні страждання, відсутність товариства однолітків, хвору чи хворобливу дитину оточують надмірною турботою, виконуючи кожне її бажання. Поступово дитина починає сприймати свій стан як привілей, а іноді навіть вдається до симуляції, щоб його не втратити. Важливо, щоб батьки і педагоги вміли поєднувати розумну турботу з вимогливістю і створювали умови для творчої, конструктивної діяльності дитини.

Під оболонкою вередування іноді може ховатися розгубленість дитини перед непосильною роботою чи надмірними вимогами. Прагнення різних учителів гімназій і ліцеїв навчати дітей, спираючись на "зону найближчого розвитку " (за Л.С. Виготським), як і бажання батьків виховати дітей вундеркіндами, повинно бути в розумних межах. Небезпечно позбавляти малят радощів дитинства, бо все це позначатиметься на їхньому здоров'ї.

Невміння дитини розподілити свій час призводить до того, що вона постійно щось не встигає зробити, а отже, нервує і вередує, набридає дорослим своїми примхами, отже малюк, не здатний організувати своє дозвілля. Структурування навчального часу та організація дозвілля - серйозна проблема у виховній практиці.

Нерідко трапляється, що дитина не може знайти продуктивного способу самоствердження в сім'ї чи дитячому колективі. Тоді вона намагається ствердитися, вередуючи серед близьких та однолітків. Іноді ж досить порадити малюкові прийнятний для нього спосіб ствердження власного "я", спрямувати його на конструктивну діяльність, і проблема зникає автоматично.

Отже, і в сім'ї, і в освітніх закладах на першому місці має стояти завдання - допомогти дитині знайти себе.

Вередування дитини може бути способом привернути до себе увагу дорослих членів сім'ї, якщо особисті турботи поглинають увесь їхній час. Батькам варто частіше замислюватися над розподілом свого часу. До цієї ж категорії примх належить капризування через ревнощі дитини до брата чи сестри, яким дорослі, на її думку, приділяють більше уваги. У цьому разі батьки повинні подумати про усунення конкуренції за право на увагу. Причини тут можуть бути різні, тому єдиного рецепта розв'язання подібної проблеми не існує. Дитина може бачити у вередуванні спосіб розважитися, якщо їй набридає одноманітність життя. При цьому малюка не обходить, які наслідки - позитивні чи негативні - спричиняють його дії.

Якщо урізноманітнити щоденну діяльність дитини, звичка вередування зникне автоматично.

Теплові травми: що робити і як вберегтися

Влітку сонячне проміння дуже активне та небезпечне, тому існують високі ризики перегріву та отримання теплового удару.

Найчастіше жертвами теплових ударів та інших пошкоджень, пов’язаних звисокими температурами, стають підлітки, що активно займаються спортом, і маленькі діти, яких залишають без нагляду утранспортних засобах або інших приміщеннях звисокою температурою повітря (або таких, що можуть нагріватися під дією прямого сонячного світла). Одним іззавдань лікарів має бути консультування батьків або опікунів дитини щодо небезпеки, яку несе перегрів дитини, та заходів для запобігання дегідратації чи тепловому ураженню, атакож розпізнавання цих станів.

Щоб вберегтися від перегрівання, крім захисту одягом, не забувайте пити достатньо води та відпочивати в прохолоді. При підозрі на теплове виснаження або тепловий ударнеобхідноякомога швидше охолодити потерпілого

Види теплових уражень

Теплові ураження— група патологічних станів, причиною яких є надмірне перебування під дією високих температур навколишнього середовища та нездатність організму доефективної терморегуляції. Прояви теплових уражень можуть варіюватися відлегких (тепловий гіпергідроз, тепловий стрес) дотяжких (тепловий удар), оскільки переносимість високих температур є індивідуальною для кожної людини. Реакція наперегрівання залежить від багатьох факторів, таких як загальний стан здоров’я, вентиляція уприміщенні, водний баланс і здатність доакліматизації (адаптації дозміни температур укороткий термін).

Тепловий гіпергідроз,абопітниця, часто виникає удітей грудного віку під час їх перегрівання чи перебування усередовищі звисокою вологістю. Виглядає як еритематозний папульозний або везикулярний висип, спричинений обструкцією екринових потових залоз. Лікування та профілактика включають носіння легкого, вільного одягу та уникання перегріву.

Тепловий набряктакож є легкою формою теплових уражень, проявляється набряком гомілок, кистей та інших ділянок тіла. Церезультат вазодилатації та венозного застою. Незважаючи нате що подібне теплове ураження частіше трапляється улюдей похилого віку, воно може виникати й удітей. Прицьому температура тіла залишається нормальною, асаме явище непов’язане іззахворюваннями серця чи нирок. Лікування симптоматичне: підйом кінцівок, компресійні панчохи та переміщення допрохолоднішого середовища.

Теплові судоми(або судоми, пов’язані зфізичним навантаженням)- мимовільні скорочення скелетних м’язів, що виникають під час або після фізичного навантаження, часто впоєднанні звисокою температурою навколишнього середовища. Судоми зазвичай болісні. Лікування: спокій, відновлення водного балансу, вправи, спрямовані нарозтягнення м’язів та сухожилля.

Теплове синкопетакож пов’язане звазодилатацією та венозним застоєм. Є ортостатичним явищем, що характеризується нетривалою втратою свідомості, зазвичай спостерігається восіб, які тривало стоять або різко змінюють позицію тіла вумовах підвищеної температури середовища. Температура тіла під час цього непідвищується. Лікування включає переміщення дитини упрохолодне середовище та перебування її успокої донормалізації самопочуття, атакож контроль водного балансу.

Тепловий стресє легкою формою теплового ураження. Він проявляється як фізичне виснаження та дискомфорт, набуті врезультаті тривалого перебування наспеці або вприміщенні звисокою температурою повітря. Симптоми зазвичай нетяжкі, температура тіла залишається вмежах норми.

Теплове виснаження

Теплове виснаження - стан середньої тяжкості, який проявляється підвищенням температури тіла (умежах 37–40°C). Симптоми включають спрагу, головний біль, слабкість, короткочасну втрату свідомості, блювання та запаморочення. Часто супроводжується дегідратацією та рясним потовиділенням, атакож тахікардією ірізким зниженням артеріального тиску. Важливою рисою цього стану, яка відрізняє його від теплового удару, є відсутність порушень збоку центральної нервової системи (ЦНС) та порушень функції внутрішніх органів. Якщо симптоми збоку ЦНС і виникають (головний біль, помірна дезорієнтація), то вони швидко зникають успокої та під час охолодження організму. Лікування включає фізичний спокій, зняття зайвого верхнього одягу таспортивного спорядження, переміщення постраждалого уприміщення знижчою температурою повітря та пероральну або внутрішньовенну регідратацію. Методи охолодження можуть включати прохолодний душ або накладання холодних компресів. Принесвоєчасному виявленні теплове виснаження може перейти втеп­ловий удар. Засвоєчасного надання необхідної допомоги симптоми досить швидко усуваються вбільшості пацієнтів і вони непотребують госпіталізації.

Тепловий удар

Тепловий удар - найтяжчий прояв теплового ураження тарезультат порушення терморегуляції. Це стан, який загрожує життю і характеризується підвищенням температури тіла вище 40°C, що супроводжується порушенням функцій ЦНС та виникає узв’язку знадмірним перебуванням усередовищі звисокою температурою повітря. Порушення ЦНС можуть проявлятися якзбудження, дезорієнтація, делірій або кома. Дуже важливо вчасно відрізнити тепловий удар від теплового виснаження, оскільки зовні ці стани можуть бути схожі.

Як уникнути теплового ураження у дитини?

· Виходячи на вулицю в спекотний літній день, обов'язково надягайте малюкові світлу панамку і легкий одяг з натуральних тканин. Утримуйтися від перебування в жарку пору доби під прямими сонячним променями з дітьми молодше одного року.

· Пам'ятайте, що діти зі світлою шкірою мають більше шансів отримати сонячні опіки шкіри та очей, ніж смагляві. Уникайте перебування на сонці в жарку пору року в період з 10 до 15 години. Навіть у хмарні дні ультрафіолетові промені сонця потрапляють на оголену шкіру і можуть пошкодити її.

· За 20-30 хвилин до прогулянки нанесіть на відкриті ділянки шкіри дитини сонцезахисний крем з фактором захисту не менше 25-30 одиниць. Не забувайте наносити крем повторно - кожні 2 години перебування на вулиці і, додатково, після купання.

· Навчіть дитину користуватися сонцезахисними засобами: головні убори, сонцезахисні окуляри, майки (особливо на пляжі). Дітям потрібно носити не іграшкові, а нормальні окуляри з фільтрами з трайвекса або полікарбонату, що повністю блокують сонячні ультрафіолетові промені діапазонів А і В.

· Не забувайте, що перші сонячні ванни Вашої дитини не повинні перевищувати 5-6 хвилин, а після утворення засмаги - 8-10 хвилин. Приймайте сонячні ванни (загорайте) з дитиною не більше 2-3 разів на день, з перервами, під час яких дитина має знаходитися в тіні. По можливості, беріть з собою на пляж парасольку від сонця. Для попередження перегрівання, частіше пропонуйте маляті питво, протирайте вологою серветкою, рушником його обличчя і відкриті ділянки тіла.

Чого робити не можна при тепловому ураженні?

· Не змащуйте постраждалі від сонячного опіку ділянки шкіри спиртовмісними засобами, оскільки вони додатково ушкоджують шкіру і ускладнюють загоєння. Не застосовуйте на постраждалих частинах тіла речовин на жировій основі (вазелін або інші густі мазі, а також різні олії : обліпихова, соняшникова і т.д.), оскільки вони ускладнюють виділення тепла і поту і, відповідно, ускладнюють загоєння опіку.

· Не застосовуйте для лікування сонячного опіку у дітей спреї та мазі, що містять бензокаїн (анестезин), який може викликати роздратування і алергічну реакцію на шкірі дитини. Не кладіть лід або воду з льодом.

· Не вскривайте бульбашки на шкірі в місцях опіків. На бульбашки, що самостійно розкрилися можна нанести мазь з антибіотиком (ерітроміціновая, тетрациклінова тощо) і зверху покласти стерильну, марлеву серветку. За відсутності серветки можна скористатися чистою прасованою носовою хусткою.

Літо – сприятлива пора для розвитку шлунково-кишкових інфекцій. Одна з них дизентерія.

Дизентерія– бактеріальна інфекція, яка передається від хворої людини до здорової. Наслідки від інфекції доволі неприємні.
Дизентерія– це синдром гострого ураження людини із запаленням дистального відділу товстої кишки з типовими проявами коліту з та появою крові у випорожненнях.

Причини дизентерії
Збудником дизентерії є бактерія Shigella dysenteriae. При руйнуванні мікробів виділяється токсин, який відіграє велику роль у розвитку хвороби й обумовлює її прояви. Збудники дизентерії відрізняються високою стійкістю у зовнішньому середовищі. Залежно від температурно-вологісних умов вони зберігаються від 3-4 діб до 1-2 місяців, а в ряді випадків до 3-4 місяців і навіть більше. Найчастіше причиною дизентерії є порушення правил особистої гігієни та вимог санітарного законодавства.Дизентерія може протікати як у хронічній, так і в гострій формі. Інкубаційний період доволі короткий — від 1 до 7 діб (частіше два-три дні). Гостра форма починається через 24–48 годин від моменту заражня

Симптоми дизентерії
Симптоми дизентерії проявляються у вигляді діареї та загальної інтоксикації організму.
– нудота;
– діарея;
– головний біль;
– зневоднення організму;
– підвищена температура;
– млявість;
– болі у печінці, шлунку.

Наслідки і ускладнення дизентерії:
– зневоднення буває доволі рідко, у більшості випадків при гастроентеричному варіанті перебігу захворювання, якому властиві рясні водянисті випорожнення;
– випадання прямої кишки: унаслідок болісних частих випорожнень з анального отвору може випадати частина прямої кишки;
– кишкова кровотеча: при великих виразках слизової оболонки кишечнику можливий розвиток кишкової кровотечі, цей стан вимагає негайної госпіталізації;
– гемолітико-уремічний синдром: даний стан характеризується ураженням нирок з подальшим розвитком гострої ниркової недостатності.

Лікування дизентерії
Дизентерію можна лікувати як у стаціонарі, так і в домашніх умовах. Обов’язковій госпіталізації підлягають маленькі діти, хворі з важкими формами, а також пацієнти, обтяжені різними супутніми захворюваннями. У перші дні хвороби показано постільний режим тільки хворим із середньо-тяжкими і тяжкими формами дизентерії.

Харчування хворих потрібно приділяти особливу увагу. При цьому необхідно зважати на вираженість колітичного синдрому і важкість перебігу хвороби. При наявності блювоти протягом перших десяти – дванадцяти годин показано голодування з рясним питвом. Приймати їжу необхідно дрібно, чотири-п’ять разів на день.Медикаментозне лікування дизентерії призначає тільки лікар після проведення необхідних досліджень. Профілактика дизентерії безпосередньо пов’язана з проведенням санітарно-гігієнічних заходів у громадських місцях і дотриманням загальноприйнятих правил особистої гігієни.

Лікування дизентерії
Хворий з розладами функцій шлунку і кишечника потребує особливого догляду.
1. При блювоті необхідно підставити місткість для збору блювотних мас, притримувати голову пацієнта, стежити за тим, щоб вміст шлунку не потрапив в дихальні шляхи.
2. Частий рідкий стілець викликає роздратування в анальної області. У зв’язку з цим потрібен особливий догляд за промежиною – обмивання, змазування вазеліновим маслом обліпихи або дитячим кремом.
3. Рясне пиття для заповнення втраченої води в організмі в результаті блювоти і рідкого стільця. У перші дні захворювання необхідно протерті харчування в невеликому обсязі.
4. При температурі застосовують жарознижуючі засоби.
5. З огляду на те, що інфекція бактеріальна – для лікування може знадобитися антибіотик (не застосовувати без призначення лікаря!).

Профілактика дизентерії:
– ретельно мийте руки з милом перед вживанням їжі та її приготуванням;
– не купуйте продукти харчування у сумнівних місцях, де їхня якість і свіжість не перевіряється, а самі продавці працюють без медичних оглядів;
– перед вживанням молока та молочних продуктів, які були куплені на фермерських ринках, обов’язково повинні пройти термічну обробку;
– не допускайте споживання продуктів сумнівної якості та із закінченим терміном зберігання;
– для пиття і приготування їжі використовуйте лише питну воду у пляшках або воду з централізованих джерел водопостачання, а при децентралізованому водопостачанні (криниці) воду перед вживанням кип’ятіть;
– ретельно мийте овочі і фрукти проточною водою, для споживання дітьми – обдайте окропом;
– при виявленні симптомів хвороби не займайтеся самолікуванням, а негайно зверніться за допомогою до медзакладу.

Запобігання шкідливим звичкам та роль батьків в розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя

Підлітковий вік — вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про все скласти власну думку. Якщо ж до цього додати чимало нових проблем, перші розчарування, драми, то можна зрозуміти, чому саме підліток такий схильний до шкідливих звичок. Результати обслідувань школярів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення.

1) Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.

2) Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.

3) Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.

4) Вплив авторитетної для підлітка людини.

5) Прагнення демонстративного протест

Таким чином, найбільш дієвою причиною залучення підлітків до шкідливих звичок є бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати вподобанням свого оточення. Але перед очима підлітків завжди присутній приклад батьків, які або зловживають шкідливими звичками, або дотримуються здорового способу життя.

Чи варто обговорювати з дитиною проблему шкідливих звичок, якщо вони є у батьків? 

Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь:

— батьки вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь;

— батьки не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо.

Однак, чим більш відвертими будете ви, тим простіше буде вашій дитині зрозуміти те, що ви говорите. Наприклад, ви можете сказати, що добре розумієте ту шкоду, яку завдає паління, але самі не в змозі позбавитись цієї звички. Якщо у вашій родині ніхто не палить і не п’є, то ви напевне подаєте гарний приклад. Проте, на практиці буває і так, що позитивна атмосфера в родині сама по собі не виховує в дитині протидію зовнішньому впливу. Тож і в цьому випадку підлітку потрібна батьківська порада.

Як саме потрібно обговорювати з підлітком проблему шкідливих звичок?

Перш за все визначте, що ви хочете донести до свідомості дитини, яку думку сформувати? Пам’ятайте, метою вашої розмови про негативний вплив вживання алкоголю, тютюну — не відгородити дитину від зіткнення із цими речовинами, але навчити приймати розумні рішення, займати правильну і відповідальну позицію при зустрічі з цими речовинами.

У реальному житті існують деякі труднощі дотримання прийнятого рішення, тому обов’язково має бути обговореною тема існування і важливості соціального впливу. Ваша дитина повинна знати про вплив оточення на неї (а також про вплив, який вона може здійснити на своє оточення). Підліток повинен навчитися казати «ні» тому, хто пропонує йому щось погане. Тому ви маєте виявляти інтерес до того, чим займаються друзі вашої дитини.

Як загартувати дитину настільки, щоб вона могла сказати «ні» спокусі?

Відповідь шукають дорослі по всьому світу. Психологи радять батькам поставити перед собою два завдання:

— сформувати в дитини ставлення до спокуси, уміння дати їй точну оцінку і сказати собі: «Так, у світі є багато речей, що приносять задоволення. Деякі з-них небезпечні, і я зумію побудувати своє життя без них»;

— створити умови для об’єднання підлітків навколо позитивних цілей.

Підліток прагне вирватись з-під диктату дорослих. Як свідчать життєві спостереження, ми всі не дуже любимо прислухатись до чужої думки. А дитині тим більше хочеться випробувати себе без будь-чиєї допомоги, поради. Тож не позбавляйте її цієї нагоди, наскільки це можливо. Навчіть дитину приймати правильні рішення самостійно, і ви самі відчуєте, що це — запорука її щасливого життя і вашого спокою.

Основніпринципи підтримки дитини, які вбережуть її здоров’я і щастя вашої родини: 

— терпимість;

— увага;

— тактовність і делікатність;

— обов’язкове дотримування слова як важливого інструменту в родинних стосунках;

— уміння поставити себе на місце дитини;

— гнучка система контролю, яка не пригнічує підлітка, а підтримує його;

Що батьки повинні розповісти дитині про алкоголь і наркотики:

У першу чергу, слід вибрати зручний, сприятливий момент . Можливо, він трапиться під час відпочинку, і Вам удасться провести невимушену виховну бесіду, яка носитиме більш безпосередній характер, ніж просто формальне обговорення". Або вдалим може стати момент, коли по телевізору показують сцени з вживанням алкоголю, або коли алкоголь є частиною святкового столу. Діти та підлітки часто одержують інформацію про алкоголь або наркотики через кіно і телебачення. Значна частина цих уявлені може бути помилковою. І у Вас є можливість зруйнувати деякі міфи і скоригувати помилкові судження Ваших дітей. Спробуйте допомогти їм зрозуміти, що засоби масової інформації часто створюють привабливі образи людей, які вживають алкоголь, наркотики і курять. Проте в реальному житті частіше досягають справжніх успіхів і висот не вони ,ті, що не курять і не п'ють.

Правда полягає в тому, що алкоголь і наркотики притупляють розум, можуть порушувати координацію рухів, підштовхувати до небезпечної поведінки і негідних вчинків, але не допомагають вирішити жодної проблеми.

Вживання алкоголю або наркотиків часто виступає атрибутом дорослості, але ні алкоголь, ні наркотики не здатні перетворити дитину або підлітка на дорослу людину. Тільки час і досвід можуть зробити це. Більш того, вживання алкоголю неповнолітніми є порушенням закону. Відсутність залежності від тютюну, алкоголю або наркотиків у майбутньому допоможе знайти гарних друзів і зайняти бажане становище в товаристві і суспільстві. Успішною стане людина, яка навчиться ефективно спілкуватися, діяти в колективі і обирати друзів, які не мають залежності від алкоголю та наркотиків. Міфи досить живучі, проте далеко не всі люди випивають, курять і вживають наркотики.

Діти практично завжди готові поговорити з батьками, в тому числі й про алкоголь, тютюн і наркотики.

Існують 5 прийомів, які допоможуть батькам краще зрозуміти власних дітей. Між іншим, досвід їх застосування може знадобитися і в спілкуванні з дорослими.

• Постарайтеся зрозуміти дитину і показати, що Ви її розумієте.

Іноді цей прийом називають "віддзеркаленим слуханням". Він складається з трьох частин: Демонструйте дитині, що Ви чуєте те, що вона говорить(наприклад, словами "Так", "Ага", питаннями "А що потім?" "І що ж?");

• Дозволяйте дитині виражати її власні почуття; доведіть дитині , що правильно зрозуміли її розповідь або повідомлення (наприклад, коротко переказавши суть).
• Уважно стежте за обличчям дитини та "мовою її тіла".
• Часто дитина впевнена, що успішно ховає свої емоції (смуток, роздратування, нетерпіння та інше). Але тремтяче підборіддя або блиск очей скажуть Вам інше. Коли слова не відповідають "мові тіла", то це сигнал, що з дитиною щось негаразд. Тому завжди покладайтеся на "мову тіла".
• Виражайте свою підтримку і заохочення не тільки словами.

Це можуть бути Ваші посмішка, поплескування по плечу, кивок головою, візуальний контакт, дотик до дитячої руки.

• Вибирайте відповідний тон Вашим відповідям.

Пам'ятайте, що тон голосу тісно пов'язаний із змістом Ваших слів. Не відповідайте безапеляційно або саркастично - діти можуть розцінити це як зневагу до своєї особистості.

Використовуйте схвальні фрази для підтримання розмови і показуйте Вашу зацікавленість у ній.

Для цього підійдуть короткі фрази, які покажуть Ваше емоційне ставлення до обговорюваної теми, наприклад: "Оце так!", "Та ну!", "Не може бути!".

Якщо Ви підозрюєте, що Ваша дитина експериментує з алкоголем або наркотиками, Вам краще негайно звернутися за допомогою до спеціалістів.

Пам'ятайте, що приблизно у 12-13 років дитина емоційно віддаляється від батьків, а в 16 років діти та батьки розмовляють різними мовами. Дуже складно знайти спільні інтереси та теми для розмови. Щоб зробити з дітей друзів та союзників, у сім'ї намагайтеся як можна частіше спілкуватися зі своєю дитиною, розмовляйте, грайте, в ігри, разом плануйте проведення відпустки та літній відпочинок . Чим більше тепла, доброти, позитивних емоцій та життєвий цінностей Ви вкладете в дитину, тим кращими будуть Ваші стосунки впродовж всього життя.

Вакцини від Covid-19: все, що потрібно знати

У багатьох країнах світу розпочалася масова вакцинація від коронавірусу. Навколо неї багато пліток і суперечливої інформації, а тому спробуємо розібратися в основних моментах.

Що таке вакцина?

Вакцина готує ваш організм до боротьби з певною інфекцією, вірусом або хворобою. Вакцини містять неактивні або ослаблені фрагменти патогену, які спричинюють або імітують хворобу.

Це спонукає імунну систему розпізнавати інфекцію і виробляти антитіла для боротьби з нею. У більшості людей цей процес відбувається непомітно, але іноді можливі побічні ефекти, як-от біль у місці щеплення або тимчасова лихоманка.

Згодом у вас формується імунітет до цієї хвороби. Центр контролю та профілактики захворювань США заявляє, що саме тому вакцини такі ефективні. На відміну від більшості ліків, які лікують хворобу, вакцини запобігають їй.

Вакцина - це засіб боротьби з певною інфекцією, вірусом або хворобою.

Чи безпечні вакцини? 

Перші щеплення винайшли китайці ще у X столітті. Але лише у 1796 році британський лікар Едвард Дженнер помітив, що відносно легка форма коров'ячої віспи захищає від тяжкої людської форми хвороби.

Він перевірив свою теорію і через два роки опублікував висновки. Так з'явилося слово вакцина - від латинського vacca "корова".

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), вакцинацію вважають одним з найбільших медичних досягнень сучасного світу. Щеплення рятує життя від двох до трьох мільйонів людей щороку, запобігаючи 20 хворобам.

Центр контролю та профілактики захворювань запевняє: вакцини ретельно перевіряють, перш ніж вивести їх на ринок. Спочатку їх тестують у лабораторіях і на тваринах, потім вони проходять клінічні випробування з участю людей і врешті-решт їх повинні схвалити органи охорони здоров'я. Ризики є, але, як і у всіх ліків, вони не перевищують користь.

Вакцини допомогли перемогти дитячі хвороби, які були поширеними лише покоління тому. А віспу, від якої загинули сотні мільйонів людей, повністю викорінили. Втім, для досягнення успіху часто потрібні десятиліття. Африку офіційно оголосили вільною від поліомієліту лише у серпні, майже через 30 років після початку масової вакцинації.

Експерти попереджають, успіхи вакцинації проти COVID-19 ми зможемо побачити лише через кілька місяців, а повне повернення до норми може відбутися через кілька років.

Як виготовляють вакцини?

Коли в організм потрапляє новий збудник, як-от бактерія, вірус, паразит або грибок, антиген спонукає імунну систему до вироблення антитіл для боротьби зі збудником. Традиційні вакцини вводять в організм людини ослаблену або неактивну частину антигену до того, як він стикнеться зі збудником у повсякденному житті.

Це спонукає імунну систему реагувати так, ніби вона має справу зі справжнім патогеном. Випробувані і затверджені вакцини від COVID -19 виготовляють як традиційними, так і новітніми методами.

Чи ефективна вакцина проти нових штамів вірусу?

По-перше, всі віруси мутують, утворюючи нові штами для розповсюдження і виживання. Тому поява нових штамів не повинна дивувати. Вчені досліджують ефективність вже розроблених вакцин проти нових варіантів вірусу.І деякі дослідження свідчать, що мутація у південноафриканському штамі може допомагати вірусу уникати антитіл.Але експерти стверджують, що хоча ефективність може бути нижчою, наявні вакцини повинні працювати.

З іншого боку, вакцина, яка забезпечує певний захист, все ж краще, ніж взагалі нічого. До того ж виробники вже взялися за модифікацію своїх вакцин. Наприклад, Оксфорд сподівається ввести нову версію вакцини вже восени.

Кому не радять вакцинуватися?

Щеплення від коронавірусу не є обов'язковим у будь-якій країні, але його наполегливо рекомендують всім дорослим. Проте є винятки. Спочатку ВООЗ не радили робити вакцинацію вагітним жінкам. У тім випадку, коли вагітна жінка має супутні захворювання або перебуває у групі високого ризику, наприклад, є медпрацівницею, доцільність щеплення може розглянути її лікар. Після оновлення інформації ВООЗ дозволяють робити щеплення вагітним жінкам, але після консультації з лікарем.

Також фахівці не вважають, що відмовлятися від вакцинації потрібно жінкам, які годують груддю, якщо в них немає інших протипоказань. Це також стосується й тих, хто планує вагітність, адже будь-які вакцини не впливають на здатність завагітніти. Важкі алергічні реакції на вакцину від COVID -19 трапляються рідко. Втім, Центр контролю та профілактики захворювань США радить проконсультуватися зі своїм лікарем перед щепленням, якщо раніше алергічні реакції на вакцини були. Ті, хто страждає на інші алергії, як-от алергії на їжу, домашніх тварин чи латекс, вакцинуватися можуть. Не щепляться люди, які наразі хворіють на коронавірус, а також діти, оскільки вони мають низький ризик хвороби.A

Чому варто вакцинуватися?

Деяких людей непокоїть, що вакцини від COVID -19 були виготовлені надто швидко. Дійсно, зазвичай на розробку і випробування вакцин йдуть роки, однак глобальна зацікавленість у пошуку рішення прискорили цей процес. Це також результат активної співпраці ВООЗ з ученими, бізнесом та організаціями охорони здоров'я.

Як зазначає Центр контролю та профілактики захворювань США, вакцина забезпечує захист від зараження, а також допомагає захистити інших. Вона також є найважливішим способом виходу з пандемії. Загальна вакцинація від COVID -19 вже показала свою ефективність в Ізраїлі, рівень захворюваності у людей старше 60-х років знизився.

За оцінками ВООЗ, для зупинки передачі вірусу імунітет має виробитися у 65-70% населення, а це означає, що людей потрібно заохочувати до вакцинації.

Щеплення мільярдів людей зупинить поширення коронавірусу і створить колективний імунітет.

Що швидше ми його отримаємо, то швидше зможемо повернутися до звичного життя.

Загартовування дітей дошкільного віку.

Загартовування відіграє найважливішу роль у формуванні імунітету людини. Тому починати гартувати дитину бажано з самого раннього віку. Дітки, яких починають гартувати в 2-3 роки, рідше хворіють, швидко адаптуються при вступі в ясла, енергійні і рухливі, з гарним апетитом.

Однак проводити процедури загартовування дітей раннього віку потрібно строго виконуючи основні правила:

• Систематичність процедур. Загартовуючі заходи повинні стати частиною повсякденного режиму, проводитися регулярно, а не час від часу.
• Поступовість. Привчайте дітей до загартовуючих процедур повільно і обережно.
• Починати як загартовування новонароджених, так і дошкільнят, краще втеплу пору року.
• Поєднання повітряного, водного і Сонячне загартовування. Повітря

Повітряні процедури загартовування є частиною звичайного режиму дня дитини. Їх бажано проводити кілька разів на день, вранці обов'язково. Підходять для загартовування дітей 2 років і старше. До повітряних закаливающим заходів належать:

• Ранкова зарядка в провітреній кімнаті. Поєднувати фізичну активність і прохолодний свіже повітря дуже корисно і ефективно.
• Підтримання температури в кімнаті близько 20 -21 ° С. Провітрюючи кімнату кілька разів на день, можна знижувати температуру до 18 градусів.
• Прогулянки не менше 3 годин на свіжому повітрі.
• Провітрювання кімнати перед сном, бажано залишати кватирки відкритими в літній період.
• Натуральна, дихаюча, легкий одяг, в якій дитина може вільно рухатися і гратися.

Найефективніший спосіб загартовування дошкільнят. Включає водні процедури:

• Обтирання частин тіла вологим рушником. Підходить і для 2-річних, і для діток постарше. Починають процедуру з 30-32 ° С, знижуючи температуру на 1 градус через 3 дні. Головне правило - насухо розтирати дитини після процедури.
• Для загартовування дошкільнят добре підходить метод обливання стоп ніг прохолодною водою.
• Температура води: верхня - 38 ° С, нижня - 18-20 ° С, тривалість - 3 хвилини. В кінці процедури обов'язково розтирання сухим рушником.
• Обливання тіла. Початкова температура - 36 ° С, тривалість першої процедури - 15 секунд. Знижувати температуру води щотижня на 1 ° С, збільшувати тривалість на 5 секунд.
• Купання у водоймах. Відмінний спосіб загартовування дітей раннього віку влітку. Купати в водоймах можна дітей з 2-3 років, в безвітряну погоду, оптимальна температура води 23 ° С. Сонце
• Сонячні ванни зміцнюють дитячий організм, поліпшують опірність інфекціям, сприяють синтезу вітаміну D.
• Починати загартовування сонцем треба в тіні, потім слід залишати відкритими під сонцем окремі частини тіла - ручки, ніжки.
• Власне сонячні ванни представляють собою «сеанси засмаги». Голову потрібно прикривати панамкою, бажано, щоб вона перебувала в тіні, а тіло - під сонцем.
• Кращий час для процедури - з 9 до 11 ранку.
• Тривалість першої процедури - 4 хвилини на все тіло (живіт, спина, лівий і правий бік). Поступово можна довести цей час до 30 хвилин.
• Після прийому сонячної ванни дитини можна облити водою (27 ° С) і повести в тінь.
• У спекотну погоду дуже важливо давати дитині більше рідини.

Пам'ятайте, що гартують процедури підуть Вашим дітям на користь, тільки якщо Ви будете ретельно дотримуватися всіх правил їх проведення! Успіхів!

“Всесвітній тиждень імунізації. Попередь. Захисти. Зроби щеплення.”

Всесвітній тиждень імунізації (World Immunization Week) проводиться у другій половині квітня з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Спочатку цей захід називався Європейської тижнем імунізації і охоплював, відповідно, тільки країни Старого Світу, однак поступово до нього приєдналися й інші континенти. Щорічно, починаючи з 2005 року, в Україні проходить Всеукраїнський тиждень імунізації.

Проведення Тижня імунізації покликане привернути увагу громадськості до імунізації як однієї з головних профілактичних заходів, що дозволяють уберегти людство від інфекційних захворювань. ВООЗ настійно рекомендує сім'ям обов'язково вакцинувати дітей проти смертоносних хвороб.

За даними ВООЗ, імунізація дозволяє щорічно запобігати від 2 до 3 мільйонів випадків смерті від дифтериту, правця, кашлюку, кору, свинки і краснухи. Кількість дітей, які вчасно отримують вакцину, зростає, в тому числі завдяки старанням ВООЗ і оголошеної нею Тижня імунізації. Кожен рік щеплення від дифтерії, правця та кашлюку робляться більш ніж 100 мільйонам дітей у всьому світі. За період з 2000 по 2012 рік протикорова вакцинація призвела до зниження глобальної смертності від кору на 78 %.

Метою Всесвітнього тижня імунізації , який проводитиметься з 24 по 30 квітня 2014 року, є сприяння просуванню одного з найбільш дієвих інструментів охорони здоров'я в світі - використанню вакцин для захисту людей різного віку від хвороб.

Всесвітній тиждень імунізації проводиться на тему “Не відставайте від життя!”. Цей заклик адресований, головним чином , до кожного мешканця планети і нагадує про те , що кожна людина повинна перевірити свій вакцинальний статус , тобто ті щеплення , які вже зроблені і які необхідно зробити .

Заклики до дії:

· знайте чому вам необхідно вакцинуватися ;

· які вакцини вам необхідні;

· як, де і коли вам слід вакцинуватися ;

· де ви можете знайти додаткову інформацію;

· перевіряйте чи зробили ви і члени вашої родини всі необхідні щеплення;

· коли необхідна повторна вакцинація ;

· чи потрібні вам які-небудь вакцинації перед поїздкою.

Захищайте себе та членів своєї сім'ї - вакцинуйтеся ! Ми закликаємо людей і організації, що працюють на регіональному, національному та місцевому рівнях у державному та приватному секторах , а також громадянське суспільство приєднатися до нас в наших зусиллях по розширенню доступу до інформації та служб, що дозволить кожній людині упевнитися в тому, що всі необхідні щеплення зроблені

Заходи спрямовані на інформування людей і усунення перешкод для вакцинації, нагадування батькам про необхідність зробити щеплення своїм дітям, а всім дорослим людям - про важливість власної безпеки від хвороб шляхом імунізації впродовж всього життя.

Лише завдяки проведенню масової імунізації населення проти дифтерії, правця, поліомієліту, кору, краснухи, епідемічного паротиту, епідемічна ситуація в цілому в Україні, покращилася і захворюваність на окремі інфекції знизилася до поодиноких випадків або зовсім не реєструється.

Для успішної боротьби із інфекційними недугами в Україні запроваджена та діє Загальнодержавна програма з імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб. Відповідно до статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”- профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. Всі щеплення в Україні проводяться згідно схем Національного календаря щеплень (основний контингент підлеглих щепленням – діти). ВООЗ рекомендує здійснювати щеплення не менше, ніж 95% дітей. Якщо 90-95% людей мають імунітет проти інфекційного захворювання, воно не поширюється серед населення, адже створюється колективний імунітет.

До 1,5 років дитина отримує всі необхідні щеплення, що дозволяє їй активно контактувати з іншими дітьми без ризику заразитись і захворіти. Всі щеплення, згідно з календарем щеплень, проводяться в поліклініках безкоштовно.

У разі відмови від профiлактичних щеплень батьки повинні усвідомлювати, що вся відповідальність за здоров’я та життя своєї дитини лягає на них. В умовах активних міграційних процесів зростає ризик зараження в першу чергу нещеплених дітей і дорослих. Відмови від щеплень підвищують не лише ризик зараження інфекцією, але і ризик її важкого перебігу, розвитку ускладнень і навіть смерті.

Крім того, відмови від вакцинації призводять до зменшення захищених осіб в колективі і роблять можливими спалахи тих захворювань, які людство залишило в минулому.

Всі вакцини, які закуповує МОЗ України та які використовуються для вакцинації, зареєстровані в Україні, перед централізованим постачанням до регіонів проходять лабораторний контроль якості. На сьогодні в Україні контроль якості медичних імунобіологічних препаратів здійснюється сертифікованою ВООЗ лабораторією ДП "Державний експертний центр МОЗ України", яка має усі необхідні дозвільні документи. При цьому переважна більшість вакцин, які закуповує МОЗ, використовуються не тільки в Україні, а й у багатьох провідних країнах світу.

Крім того, завдяки новим і комбінованим вакцинам, в даний час можна захистити підлітків і дорослих людей від таких хвороб, що представляють загрозу для життя, як грип, менінгіт і рак (рак шийки матки і печінки). Щеплені проти грипу хворіють у 10 разів рідше, ніж не вакциновані. Щорічні випадки смерті від грипу зареєстровані у нещеплених осіб.

У 2021 році ВООЗ пропонує зосередити увагу на боротьбі з безпечністю і самозаспокоєнням серед батьків (і інших опікунів), працівників охорони здоров'я, політичних діячів, привертаючи увагу до ризиків і наслідків, пов'язаних з вакцинокерованими інфекціями та до переваги повного курсу імунізації.

Мета акції – підвищення рівня охоплення вакцинацією через досягнення більш глибокого розуміння того, що кожна людина має право та потребує захисту від хвороб, керованих за допомогою вакцин, забезпечення інформованості населення з питань покращення комунікації та пропаганди імунізації.

Ми бажаємо Вам здоров’я!

Здоровий спосіб життя

Одне з важливих завдань суспільства – виховати фізично, морально, соціально, духовно здорову людину. Адже стан здоров’я населення України свідчить про існування реальної загрози вимирання нації. Справедливими є слова: «Гроші втратив – нічого не втратив, час втратив – багато втратив, здоров’я втратив – все втратив».

Чи інше: «здоров’я – це ще не все, а все інше без нього – ніщо».

Сьогодні майже 90% дітей дошкільного віку, учнів і студентів мають відхилення у здоров’ї. Тільки за останні 5 років на 41% збільшилася кількість учнівської молоді, віднесеної за станом здоров’я до спеціальних медичних груп. На 60% зросла кількість неповнолітніх, які вживають наркотики, палять, п’ють.

Людина сьогодні звикла сподіватися не на захисні сили свого організму, а на могутність медицини. Академік Амосов стверджував: «Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх не можна нічим».

Так, що таке здоров’я?

Здоров’я – сукупність фізичних, духовних, соціальних якостей людини, що є основною її довголіття і необхідною умовою здійснення творчих планів, умовою високої працездатності, створення міцної сім’ї, народження і виховання дітей.

Здоров’я людини – цікаве й складне явище. Воно завжди привертало і буде привертати увагу не лише дослідників, але й кожної людини. Це поняття таке давнє, що на всіх мовах світу є слово «здоров’я». Здоров’я – це висока працездатність, гарний настрій, упевненість у собі. Фізичне здоров’я дає гарне самопочуття, бадьорість, силу. Психічне здоров’я дарує спокій, чудовий настрій, доброту, веселість. Соціальне здоров’я забезпечує успішність у навчанні. Але ніщо з цього не дається задарма. Для того. щоб зберегти своє здоров’я, треба докладати неабияких зусиль.

Стан здоров’я людини залежить на 20% від спадковості, на 10% від рівня розвитку медицини, на 20% від стану довкілля, на 50% від способу життя. Тому справедливі є слова: «Ваше здоров’я у ваших ріках». Людина біологічно запрограмована на багато більше років життя, ніж відводить собі. Якщо нам не стільки ж? Ілля Мечников стверджував: «Людина, яка померла раніше 150 років вчинила над собою насильство».

І так ми, дійсно, чинимо нас собою насильство щоденно. Люди давно переконалися, що на здоров’я впливає безліч чинників, і найголовніший з них – це спосіб життя.

Спосіб життя – це сукупність стійких форм життєдіяльності людини, які визначають її життєвий шлях. Це – сукупність її звичок. Якщо, людина з дитинства, з молодих років постійно й наполегливо дбає про своє здоров’я, вона в основу своєї життєдіяльності закладає такі стійкі корисні звички, навички, поведінку, спосіб мислення, сприйняття оточуючих і себе, які й визначають основний її напрямок – шлях здоров’я. Вона обирає здоровий спосіб життя.

Здоровий спосіб життя передбачає дотримання виконання певних правил, що забезпечують гармонійний розвиток, високу працездатність, духовну рівновагу та здоров’я людини. В основі здорового способу життя лежить індивідуальна система поведінки й звичок кожної окремої людини, що забезпечує їй потрібний рівень життєдіяльності й здорове довголіття. Здоровий спосіб життя – це практичні дії, спрямовані на запобігання захворювань, зміцнення всіх систем організм й поліпшення загального самопочуття людини.

Головне – замислитися про наслідки своїх дій. Зрозуміло, що для того, аби бути здоровим, потрібно докласти певних зусиль і не набувати шкідливих звичок. Якщо є із якихось причин вони вже є, то треба ужити всіх заходів, аби їх позбутися.

В основі здорового способу життя лежать такі принципи:

· раціональне харчування;

· оптимальний руховий режим;

· загартування організму;

· особиста гігієна;

· відсутність шкідливих звичок;

· позитивні емоції;

· інтелектуальний розвиток;

· моральний і духовний розвиток;

· формування розвиток вольових якостей.

Раціональне харчування має п’ять основних вимог:

· Кількість їжі – це стільки, щоб вона забезпечила добові енерговитрати організму;

· Якість їжі – правильне співвідношення жирів, білків, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів, води відповідно до вікових періодів дитини;

· Правильно організований режим прийому їжі;

· Засвоєння їжі – створення приємної обстановки при прийомі їжі;

· Щоб їжа не була шкідливою.

За даними, людина за 1 рік повинна:

Звідси бачимо, що в нашому раціоні переважає картопля і хліб. За своєї недбалості, недоїдаємо овочі і фрукти, які маємо вдома. Чому нема щоденно на нашому столі моркви, капусти, горіхів, столового буряка, яблук, перцю, цибулі, часнику. Адже морква – це пам’ять, розум дітей. Вона покращує обмінні процес мозку. Сприяє підвищенню працездатності. Покращує розумові здібності дітей капуста, чорниці, цибуля, горіхи, кмин. Горіхи впливають не тільки на розумові процеси, але і підвищують імунітет до захворювань. Щоденно треба з’їдати 4-5 горіхів. Столовий буряк містить багато заліза, що входить до складу гемоглобіну крові.

На наших столах сьогодні з’являється все більше заморських овочів і фруктів. Проте медики рекомендують не зловживати ними, бо наш організм генетично запрограмований на місцеву їжу.

Крім основних складових, наша їжа сьогодні дедалі більше містить харчових добавок, які не дають продуктам черствіти, окислюватись, пліснявіти, поліпшують зовнішній вигляд.

Всі вони діляться на декілька класів:

Державний комітет із захисту прав споживачів України пропонує список шкідливих добавок. Для прикладу: Е102, 110, 120, 124, 127 – признані небезпечними. Е131, 142, 210, 213, 215,-217, 240, 330 – визнані канцерогенними.

Не можна обминути таку загрозу для здоров’я як генетично-модифіковані продукти, що дедалі частіше появляються на нашому столі. Їх називають бомбою сповільненої дії, наслідки якої ніхто не береться перебачити. Що це за продукти? Якщо в генетичну структуру, наприклад, яблуні вводять гени, що відповідають за вироблення отрути в скорпіонів, то ніякі плодожерки такі плоди н їдять. Ген, що відповідає за міцність шкіри у риб вводять в геном помідор. Такі овочі довго не псуються. Модифіковану картоплю не їдять колорадські жуки. Сьогодні маємо до 60% модифікованої сої, кукурудзи салатної, гороху.

Багато вчених світу домагаються, щоб уряди країн заборонили визнавати такі продукти. Як такі, що можна вживати в їжу. В нас на державному рівні такого закону нема.

Ніхто не заперечить. Що природа сьогодні хвора, а в хворої матері дітей здорових нема. Так, вона карає нас Чорнобилем, нітратами, парниковими ефектами, озоновими дірами, засухами та повенями, страшними хворобами.

Особиста гігієна – це основа здорового способу життя, умова ефективної профілактики різних захворювань. Це зокрема, гігієна тіла, зубів і порожнини рота; розумової праці. Шкіра має потові та сальні залози, вона бере участь у теплообміні. Через шкіру виділяється 10-20 г поту на годину під час фізичної праці, при високій температурі – до 300-500 г. Шкіра бере участь у газообміні, утворює вітамін Д під дією сонячних променів. За допомогою шкіри організм виділяє оцтову кислоту, ацетон, органічні й неорганічні солі, ферменти. Постійне скупчення цих речовин призводить до розмноження на шкірі бактерій та грибків. Забруднення шкіри спричиняє різні захворювання. А щоб не захворіти, потрібно щоденно вмиватися, 1 раз на тиждень приймати гарячу ванну. Волосся миють 1 раз на тиждень, якщо суха шкіра голови та 2 рази на тиждень, якщо жирна. Крім того, корисно періодично (1 раз на квартал) відвідувати лазню.

Звички, які завдають шкоди здоров’ю, життю людини або не відповідають культурним нормам суспільства, в якому живе людина – шкідливі. Найбільш шкідливими звичками, які можуть сформуватись у шкільному віці, є куріння та вживання алкоголю, наркотичних речовин. Саме ці звички згубно впливають на організм, який формується і ще не має належно рівня захисту від зовнішніх і внутрішніх несприятливих чинників, що часом призводять до незворотних процесів здоров’ї людини. Саме про ці явища дедалі частіше говорять як про національне лихо, що набуває загрозливих масштабів. Кажуть, воно може цілком перекреслити майбутнє України, завдати шкоди більшої як Чорнобиль. Найменше йому – соціальна алкоголізація суспільства 65% дорослого населення вживає спиртні напої. Непокоїть, так званий, пивний алкоголізм, який набагато підступний за горілчаний.

Алкоголь в організмі послаблює процеси гальмування в центральній нервовій системі і спричиняє тимчасову, а за регулярного вживання – остаточну втрату таких якостей, як самоконтроль, самокритика, обережність тощо. Алкоголь помітно знижує розумову і фізичну працездатність, гостроту зору, погіршує координацію рухів і точність виконання різних дій, що нерідко призводить до ДТП, тяжких травм і нещасних випадків. Людина швидше стаж алкоголіком, якщо починає вживати алкоголь в молодому віці.

Учені з’ясували: якщо хоча б один раз випити сто грамів горілки, то в головному мозку людини гине дуже багато активних клітин. А конкретніше 7,5 тис. нервових клітин.

Відомо, що нервові клітини не поновлюються.

Наслідками вживання алкоголю є:

· зниження координації рухів;

· погіршення пам’яті;

· зниження здібностей мислити;

· погіршення зору;

· біль у шлунку, печія, блювота;

· серцево-судинні захворювання;

· порушення роботи головного мозку;

· скорочення тривалості життя.

Щороку у мільйонів людей у світі виникають різні захворювання через куріння, онкологічні (рак, саркома), серцево-судинні, дихальних шляхів, тощо. Та незважаючи на це, така сам кількість населення починає курити. За останні 10 років серед підлітків спостерігається тенденція початку куріння у 5-6 –му класі, а до 10-11-го кількість курців досягає 50% хлопці та 30% дівчата.

Доведено: 10-15% курців набули цю звичку у віці 11-14 років, 65-76% - у 15-18 років. Кожна цигарка скорочує життя курці на 5,5 хв. У таких людей, починаючи із 65 років, удвічі збільшується шанс померти він інфаркту міокарда (інфаркт) і втричі від крововиливу у мозок (інсульт), ніж у некурців того самого віку.

У листях тютюну міститься нікотин, вуглеводи, білки, ефірні олії, синильна кислота, аміак, азот, етилен, окис вуглецю, вуглекислий газ.

Під час згоряння цигарки до 50% нікотину разом із димом потрапляє у повітря і вдихається некурцями, 25% руйнується під час згорання тютюну, 5% залишається в недопалку і 20% потрапляє в організм людини. У тютюновому димі міститься радіоактивна речовина полоній 210, тому тютюновий дим – радіоактивний. Під час згорання тютюну утворюється тютюновий дьоготь, що містить 100 різних шкідливих смол. Людина, яка викурює щоденно 1 пачку цигарок, протягом року вводить в організм майже 300 г дьогтю. А він, у свою чергу, спричиняє злоякісні пухлини (рак, саркому). Тютюновий дим є сильнодіючою сумішшю шкідливих газів, смоли, та твердих речовин. До нього входить нікотин, сильна судинна отрута, тютюновий слиз, безліч сильнодіючих канцерогенів та атерогенів, тобто речовин, які спричинюють рак та атеросклероз. Він складається із основного диму (що вдихає і видихає курець) та больового (того, що безпосередньо виділяється з кінця підпаленої цигарки і який ми вдихаємо у товаристві курців). І боковому димі вдвічі більше нікотину, ніж в основному.

Коли курець вдихає цигарковий дим, смоли та інші шкідливі речовини, вони осідають у відгалуженнях голкоподібних бронхіальних труб у легенях, де є відповідні умови для появи передракових змін. Крім цього. смоли й дим ушкоджують слиз та віки епітелію у бронхіальних трубах. Дим від цигарок, сигар і люльок також містить одноокис вуглецю – смертоносного газу, який викидається з вихлопних труб автомобілів одноокис вуглецю перешкоджає гемоглобіну в крові нести кисень, порушує нормальне функціонування нервової системи й підвищує імовірність серцевого нападу, паралічів.

Після кожної затяжки димом звужуються судини. Курці в середньому скорочують своє життя, на 7 років. Щороку у світі внаслідок хвороб, які спричинює тютюн, помирає 5 млн осіб, до 2020 р. ця кількість зросте до 10 млн. В Україні тютюн вбиває до 120 тис. людей на рік.

Провівши опитування серед великої кількості підлітків та юнаків України, науковці узагальнили думки про найпоширеніші причини куріння.

Висновки свідчать про те, що куріння:

· розслаблює;

· розважає, коли нудьга;

· рятує від зайвої ваги;

· об’єднує з друзями;

· подобається;

· дає змог відчути себе дорослим;

· дає можливість почуватися самостійним;

· сприяє неформальному спілкуванню;

· хочеться бути схожими на дорослих, що живуть поряд.

Наслідками вживання нікотину є погана пам’ять, психічні захворювання, безсоння, відставання у навчанні, втрата волосся, погіршення зору, інфаркт, інсульт, ризик захворіти туберкульозом.

Людина відкрила в природі й штучно створила безліч різних хімічних сполук. Окрему групу серед них становлять речовини з наркотичним ефектом.

Протягом життя ми постійно перебуваємо в різних психічних станах: одні з них позитивні, приємні (радість, нахилення, впевненість, спокій), інші – негативні, неприємні (смуток, тривога, розчарування, прикрість). Усі вони відіграють важливу роль у регулюванні діяльності людини: зробив щось таке, що розчарувало, - іншим разом дістанемо інакше і результат буде іншим, зробив щось, що принесло радість, і наступного разу зробили так само, постараємося ще більше. Починаючи вживати наркотичні речовини, людина втрачає можливість природно регулювати свою поведінку: вона прагне до позитивного психічного стану не як до винагороди за хорошу діяльність, а як до стану внаслідок вживання хімічної речовини. Діти, що починають вживати наркотичні речовини у підлітковому віці, швидко до них звикають, вкорочують своє життя удвічі швидше, ніж дорослі, майже не доживають до зрілого віку, оскільки помирають від передозування чи внаслідок абсистентного синдрому.

Наркоманія – загальна назва хвороб, які проявляються тягою до постійного прийому у зростаючих кількостях наркотичних лікарських засобів і наркотичних речовин внаслідок стійкої психічної і фізичної залежності від них з розвитком абстиненції при припиненні їх прийому. Наркоманія призводить до глибоких негативних змін особистості та інших розладів психіки, а також до порушення функції внутрішніх органів.

На формування залежності впливають:

· частота вживання й кількість наркотичних речовин;

· токсичність і біохімічні особливості наркотичного засобу

· особливість споживача (вік особи, його вага)

· психічний стан

· характер ставлення до наркотичних засобів.

У наркоманів часто жовтіють зуби, покриваються незмивним нальотом, язик втрачає своє природне забарвлення, стає товстим, на ньому з’являються глибокі поздовжні тріщини. Хода стає невпевненою, рухи поривчасті, неточні, специфічний запах з рота, різке схуднення. Однією з головних ознак є сліди на тілі від ін’єкцій.

Отруєння при вживанні наркотиків наступає в результаті прийому їх надмірно великих доз. Доза, що спричиняє отруєння, індивідуальна, але для дітей і підлітків, що пробують вперше, може бути мінімальною. Тому вживання будь-якого з наркотиків може призвести до важких наслідків і закінчитися смертельним результатом.

Отже, наркотики, алкоголь, нікотин та інші наркотичні речовини шкодять всьому організму людини. Вони несуть у собі суспільну і валеологічну небезпеку (деградація особистості, хронічні захворювання, смерть). Тому так важливо покласти край шкідливим звичкам. Краще вести здоровий спосіб життя і не вкорочувати собі віку.

Що таке вакцинація та коли робити щеплення дітям та дорослим

Вакцинація – найефективніший спосіб захисту від інфекційних захворювань.

Вакцинація — введення антигенного матеріалу з метою створити імунітет до хвороби, який запобігає зараженню або послаблює його негативні наслідки.

Чому варто робити щеплення?

Найчастіше на небезпечні інфекційні захворювання хворіють діти. Вакцинопрофілактика є найбільш ефективним способом запобігання інфекційним хворобам у дітей у світі. Завдяки проведенню щеплень вдалося зупинити епідемію натуральної віспи, розповсюдження поліомієліту, дифтерії та інших важких інфекційних захворювань. Інфекційні хвороби дуже небезпечні, можуть викликати ускладнення, інвалідність, деякі — смерть. Вакцинація потрібна для захисту вашої дитини.

Коли треба робити щеплення дорослим і дітям?

Вакцинація проти більшості інфекцій проводиться у віці до півтора років. Дитину слід захистити від інфекцій до того, як вона почне активно контактувати з іншими дітьми у дитячому садку або на майданчику. Чим більше дитина, яка не отримала щеплення, спілкується з іншими дітьми і дорослими, тим вищим є ризик інфікуватись і захворіти.

У нашій країні передбачена обов'язкова вакцинація дітей проти 10 найбільш небезпечних інфекційних хвороб:

· туберкульоз

· коклюш

· дифтерія

· правець

· поліомієліт

· гепатит В

· гемофільна інфекція типу b

· кір

· краснуха

· паротит

Дорослі вакцинуються проти дифтерії і правця.

Календар профілактичних щеплень для дітей і дорослих затвердженоНаказом МОЗ України від 11.08 2014 №551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні».

Як перевірити наявність вакцин?

На теперішній час в медичних установах є вакцини проти усіх перерахованих захворювань. Інформація про наявність розміщена на інформаційних стендах закладів. Також, наявність вакцин у медичних закладах можна перевірити утаблиці, яку веде Міністерство охорони здоров'я.Вакцини закуповуються Міністерством охорони здоров'я України за державні кошти і в регіон надходять централізовано. Заклади охорони здоров'я міста отримують вакцини згідно розподілу, затвердженого наказом Департаменту охорони здоров'я облдержадміністрації.

Всі виробники вакцин проходять сувору процедуру отримання дозволу на застосування вакцин. У нашій країні спеціальні органи по реєстрації лікарських засобів проводять незалежну експертизу складу вакцин. Випадки небажаних реакцій при використанні вакцин регулярно аналізуються і розглядаються експертами системи охорони здоров'я.

У мене залишилися питання, куди звертатися?

Зверніться до вашого сімейного лікаря.Ви можете записатися на прийом онлайн.Записатися на прийом до лікаря.

Багато корисної інформації про вакцинацію публікується наофіційному сайті Міністерства охорони здоров'я.

Термометрія

Перш за все потрібно сказати про норми температури тіла людини. Різні дані досліджень дають різні показники,але точно відомо, що у абсолютно здорової людини температура тіла може бути як 35.5 (і це не є упадок сил), так і 37.7 (коли при цьому людина не відчуває ознобу і слабкості).

Температуру тіла потрібно вимірювати в одному і тому ж самому місці одним і тим же термометром.

Температуру тіла вимірюють:

• В підпахвовій ділянці (це область, де температура шкіри близька до температури тіла);
• Ректально- в прямій кишці (це температура внутрішніх органів);
• Орально (в ротовій порожнині - під язиком);
• Тимпанічно (вимірюється у дітей старше 3 міс віку інфрачервоним термометром. При отитах показники будуть не точними);
• Нашкірно (температура зовнішніх покривів тіла).

При вимірюванні температури тіла максимальним ртутним термометром (це найбільш небезпечний вибір термометрії) потрібно:

• Струсити термометр ртутним кінцем вниз;
• Не розмахувати руками;
• Шкіру висушити від поту;
• Руку міцно притиснути до тулуба.

Час вимірювання температури складає 10хв. Якщо перед вимірюванням температури тіла руку притиснути до тулуба протягом 5хв, то час вимірювання температури ртутним термометром можна скоротити до 5хв.

При вимірюванні температури тіла електронним термометром (час коливається в середньому до 3-4 хв, краще до 5хв) потрібно пам'ятати про те, що після звукового сигналу термометр відразу не дістають, адже цей сигнал виникає тоді, коли лише зменшується швидкість вимірювання температури.

Потрібно також пам'ятати і про те, що існує різниця показників температури тіла, виміряної не в підпахвовій ділянці, а саме:

• орально >на 0.3-0.6с
• ректально >на 0.6-1.2с
• тимпанічно >на 0.6-1.2с

Нехай ці прості правила допоможуть вам правильно вимірювати температуру тіла.

Будьте здорові!!!

Наш медичний персонал.

Булка Маргарита Павлівна.
Основні напрямки роботи:

-Контроль медичних оглядів дітей під час зарахування в ЗДО та медичний контроль під час адаптаціїї;

- Здійснення щоденних оглядів дітей;

- Проведення антропометричних вимірювань;

- Обстеження дітей на ентеробіоз, педикульоз та scabies, профілактичні заходи;

- Контроль за наявність та достовірністю медичних довідок;

-Здійснювати медичний контроль за фізичним розвитком дітей, проведенням фізкультурних занять.

-Впроваджувати різні форми роботи з оздоровлення, загартування дітей та надання консультацій батькам.

- Здійснення контролю за організацією харчування:

-Складати щоденне меню-розклад.

-Вести щоденний підрахунок натуральних норм основних продуктів, аналізувати виконання натуральних норм щомісяця.

-Проводити щоденний контроль готових страв.

-Контролювати своєчасність медичного обстеження працівників закладу.

-Здійснювати своєчасне придбання вітамінів, медикаментів, іншого медичного обладнання та інвентарю; комплектувати аптечку невідкладної медичної допомоги.

-Проводити санітарно-просвітницьку роботу з профілактики захворювань, корисності щеплень тощо.

-Проводити заняття з персоналом для закріплення медичних знань та надання першої медичної допомоги.

-Готувати дезинфекційний розчин відповідної концентрації.

-Контролювати своєчасне маркування меблів та посуду.

-Відповідати за ведення медичної документації.

-Готувати необхідні документи для вступу дітей до школи.

- Організація та контроль за проведенням літнього оздоровлення в ЗДО;

-Постійно підвищувати свій фаховий рівень шляхом курсової перепідготовки.

Антропометричні дослідження у дітей включають вимірювання маси і довжини тіла, периметрів грудної клітки та голови, а також ряд інших вимірювань, необхідних для розрахунку додаткових показників фізичного розвитку.

Дітям від 1 до 3 років масу тіла визначають раз на квартал (±3-5 днів), довжину тіла — раз на півріччя. Дітям від 3 до 7 років масу тіла оцінюють раз на півроку (±5-10 днів), довжину тіла — щорічно.

У дошкільних установах контроль за масою тіла проводять у дітей від 1 до 3 років — раз на місяць, від 3 до 7 років — раз на квартал.

Антропометрію рекомендується проводити вранці, оскільки до вечора довжина тіла збільшується, як правило, на 1-2 см. Діти при цьому повинні бути роздягненими (за можливістю). Зважування слід проводити натще і в один і той же час, бажано після дефекації та сечовипускання.

ТЕХНІКА ЗВАЖУВАННЯ ДІТЕЙ.

 Зважування дітей до 3 років проводиться на спеціальних чашкових терезах з максимально допустимим навантаженням до 20 кг. Чашкові терези складаються з лотка та коромисла з двома шкалами поділок: нижня — в кілограмах, верхня — в грамах. Точність терезів до 10 г. Терези перед зважуванням дитини урівноважують, потім на лоток кладуть пелюшку так, щоб її краї не звисали з нього, і зважують її. Оголену дитину кладуть на пелюшку при закритому коромислі терезів. Голову та плечі розміщують на широкій частині лотка, ноги — на вузькій. Потім відкривають коромисло і зважують. З показань терезів віднімають вагу пелюшки.

Зважування дітей старших 3 років проводиться на важільних терезах. Точність їх до 50 г. Посередині площини попередньо урівноважених вагів розміщують роздягнену дитину. Показання вагів знімають так, як і при зважуванні на чашкових терезах.

ТЕХНІКА ВИМІРЮВАННЯ ЗРОСТУ ДІТЕЙ.

Вимірювання зросту у дітей старшого віку проводять у стоячому положенні вертикальним зростоміром, який складається з дерев’яної планки довжиною 2м 10 см, шириною 8-10 см, товщиною 5-7 см, встановленої вертикально на дерев’яній площині розміром 75x50 см. На вертикальній планці є дві шкали поділок в сантиметрах: права шкала для вимірювання зросту стоячи, ліва — для вимірювання зросту сидячи.

Дитина стає на дерев’яну площину зростоміра спиною до вертикальної планки, торкаючись її п’ятами, сідницями, міжлопатковою ділянкою й потилицею. Дитина повинна стояти струнко, живіт підтягнутий, п’яти разом, носки нарізно. Голова встановлюється у такому положенні, щоб верхній край козелка вуха і нижній край очної ямки знаходились в одній горизонтальній площині. Рухома планка прикладається до голови без натиску.

 Вимірювання зросту дітей від 1 до 3 років проводиться тим же зростоміром тільки з використанням відкидного ослінчика для вимірювання зросту сидячи. Відлік показників зростоміра проводять за лівою шкалою.

Всі антропометричні вимірювання фіксуються в спеціальному журналі «Журнал вимірювання антропометричних даних» ,в якому фіксуються записи про приріст маси тіла у вихованців.

Наявні головні 5 основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19, та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби.

ПЕРШЕ.Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ:

- попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар;

- нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук);

-попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки;

- просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується;

- посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення;

- важливо уникати місць масового скупчення людей.

ДРУГЕ.Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання.

ЩО РОБИТИ:

у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ.Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

- мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук;

- під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя;не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними;не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.

ЧЕТВЕРТЕ.Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

П’ЯТЕ.Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

Нагадуємо, що на даний час на території України запроваджено карантинні заходи.

ПАМ’ЯТКА

для учнів та батьків на осінні канікули

1. Постійно дотримуйся правил дорожнього руху.
2.  Не грайся сірниками та іншими легкозаймистими предметами. Будь обережний з газом.
3. Не чіпай невідомі тобі предмети. При виявленні вибухонебезпечних предметів, повідом дорослих.
4. Будь обережний з електроприладами. Не вмикай їх без дорослих. Не торкайся оголених проводів. Виходячи з дому, перевіряй, щоб усі електропобутові прилади були відключені.
5. Будь обережним біля водоймищ.
6. Виконуй правила протипожежної безпеки. Не грай з вогнем. Не розпалюй багаття.
7. Не чіпай бездомних кішок та собак. Спілкування з ними призводить до нещасних випадків.
8. Дотримуйся обмежень, щодо запобігання поширенню COVID-19.

Увага! Під час канікул відповідальність за життя та здоров’я дітей несуть батьки!

Як підвищити рівень шкільної мотивації – кілька  практичних порад:

1. Відповідайте на всі питання дитини.
Навіть якщо ви дуже зайняті, знайдіть час на те, щоб дати розгорнуту
відповідь на кожне дитяче «чому?». Тільки так ви дасте зрозуміти дитині, що
пізнання нового – це захоплюючий і цікавий процес.

2. Підтримуйте всі захоплення дитини
Заохочуйте будь-яке нове захоплення дитини. Наприклад, якщо дитина
захоплюється музикою — запишіть її в музичну школу, а якщо сподобалась природознавство - подаруйте їй відповідну енциклопедію. Спробуйте відвідати разом з дитиною дитячі лекції або виставки по темі, яка її зацікавила, а потім обговоріть враження.

3. Купуйте дитині книжки про великих, відомих людей
Купуйте дитині біографії відомих людей, що домоглися великих висот в
області, яка цікавить вашу дитину. Обговоріть, як герой домігся своєї мети і які
поради з книги стануть у пригоді дитині.

4. Допоможіть дитині знайти правильне оточення
Пам’ятайте, що основний вплив на дитину надає оточення. Запишіть дитину в
цікаві секції, де він знайде друзів, які захоплені тим же, чим і він. Так дитина буде
оточена однодумцями і захоче бути не гірше за них.

5. Познайомтеся з однокласниками дитини
З`ясуйте, що з себе представляють однокласники вашої дитини. Хто з них
вважається лідером? Як вони ставляться до відмінників? Оточення дитини має
мотивувати її до нових висот, а не навпаки.

6. Не сваріть дитину за низькі оцінки
Контролюйте свій гнів, коли дитина приносити низькі оцінки. Поцікавтеся, що
завадило їй отримати гарну оцінку. Не порівнюйте дитину з однокласниками або знайомими. Будьте завжди на її боці і постарайтеся допомогти налагодити
успішність.

7. Не перевантажуйте дитину
Слідкуйте за тим, щоб навантаження дитини були розумними і не виходили за
межі її можливостей. Якщо дитина буде перевтомлюватися, це призведе до стресу
і відсутності сил.

8. Не судіть про дитину за її оцінками
Пам’ятайте, що багато великих геніїв погано вчилися у школі, але це не
завадило їм стати розумними та успішними. Пам’ятайте, що оцінки не завжди є
показником інтелекту і здібностей дитини.

Безпека дітей в інтернеті: рекомендації для вчителів та батьків

У зв'язку зі зростанням чисельності випадків небезпечної поведінки дітей, зокрема обумовлених впливом соціальних мереж в Інтернеті, Міністерством освіти і науки  розроблені рекомендації для проведення додаткових профілактичних заходів закладами освіти серед дітей та інформування батьків щодо компетентностей безпечної поведінки в цифровому середовищі.

Цифрове середовище, зокрема мережа Інтернет, сьогодні є не лише важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVID-19 діти проводять все більше часу в Інтернеті.

Зауважуємо, що право дитини на безпеку та захист є базовим та поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так і офлайн. Разом з тим, не кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у використанні цифрового середовища. Надавати таку підтримку є спільною відповідальністю батьків, педагогічних працівників, громади загалом. Залучення батьків до освітнього процесу, налагодження ефективних партнерських відносин сприятиме не лише ефективному досягненню результатів навчання, а й формуванню безпечного освітнього та родинного середовища для дитини.

Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості. Так, інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом у житті дітей під час здобуття освіти, соціалізації, самореалізації. Водночас, безконтрольне та безвідповідальне їх використання містить ризики для здоров’я, розвитку та благополуччям дітей, зокрема:

• контактні ризики (сексуальнї експлуатації та зловживання, домагання для сексуальних цілей («грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для вчинення злочинів, участь у екстремістських політичних чи релігійних рухах або для цілей торгівлі людьми);
• ризики контенту (принизливе та стереотипне зображення та надмірна сексуалізація жінок та дітей; зображення та популяризація насильства та нанесення собі ушкоджень, зокрема, самогубств; принизливі, дискримінаційні або расистські вирази або заклик до такої поведінки; реклама, контент для дорослих);
• ризики поведінки (залякування, переслідування та інші форми утисків, розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень, шантаж, висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація);
• ризики для здоров’я (надмірне використання призводить до позбавлення сну та фізичної шкода).

Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються та здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне благополуччя дитини.

Так, одними з розваг серед підлітків в соціальних мережах, що, зокрема за умови відсутності компетентностей безпечної поведінки в цифровому просторі, можуть призвести до непоправної шкоди здоров’ю та життю дитини, стали Інтернет-челенджі та «групи смерті».

Челендж (англ. Challenge) – жанр інтернет-роликів, в яких блогер виконує завдання на відеокамеру і розміщує його в мережі, а потім пропонує повторити завдання своєму знайомому або необмеженому колу користувачів. Саме слово челендж зазвичай перекладається як «виклик» у контексті словосполучення «кинути виклик».

Найбільш небезпечними останнім часом стали челенджі:

• «вогняний челендж» (Fire challenge);
• «падіння в стрибку» (Tripping jump challenge);
• «проломити-череп-челендж» (Skull-breaker challenge);
• «отруєння капсулами для прання» (Tide pods challenge);
• «суїцидальний челендж Момо»;
• «удушення/непритомність/втрата свідомості» (Choking/fainting/pass-out challenge);
• «контрольована задуха» (Вlackout challenge);
• «вибух розетки» (Outlet Challenge);
• «вистрибни з автомобіля» (Drake «In My Feelings»);
• «я без свідомості» (Pass out prank, Shocking games) тощо.

Вірусний характер поширення цих челенджів дозволяє їм швидко розповсюджуватись та продовжувати існувати, незважаючи на смертельну небезпеку. Служби технічного обслуговування та контролю за контентом популярних соціальних мереж не завжди вчасно виявляють та блокують контент, що закликає до небезпечних дій. Однак кожен користувач, помітивши контент, який може загрожувати життю та безпеці інших, може звернутися до адміністрації сайту зі скаргою, і врятувати комусь життя.

З огляду на сказане, необхідно формувати компетентності дітей, батьків та педагогічних працівників щодо безпечної поведінки в цифровому просторі та потенційної небезпеки безвідповідального ставлення до використання мережі Інтернет, суспільну культуру нетерпимого ставлення до порушення прав, свобод, безпеки дитини взагалі та в цифровому середовищі зокрема, критичне мислення під час сприйняття інформації та вчити правилам інформаційної гігієни, щоб запобігти впливу подібних ризиків та потраплянню дітей в небезпечні ситуації.

Найбільшої уваги щодо профілактики потребують підлітки (12-17 років), оскільки це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок та потреби в спілкуванні з однолітками. Підліток прагне отримати новий досвід та яскраві емоції, дізнатися, на що він здатний та усім продемонструвати свою винятковість, а соціальні мережі стають для нього платформою для отримання визнання та самоствердження. Однак, несформована психіка, емоційна нестабільність через великий потік інформації, можливі соціальні невдачі та бажання втекти від реальних проблем, вимушена ізоляція під час карантину знижують критичність підлітків до обраних ними способів поведінки. Підлітки в силу вікових особливостей намагаються відокремитись від батьків, відійти у бік і знайти себе. Якщо ж це не вдається, підлітки починають втрачати інтерес до життя, не даючи собі можливості знаходити інші варіанти розв’язання проблеми. Такі підлітки є найбільш вразливою групою для небезпечних челенджів та «груп смерті».

Під час організації профілактичних заходів варто врахувати зворотній ефект інформування з метою попередження – поширення інформації зростає пропорційно заходам, спрямованим на її видалення або попередження розповсюдження. Тому під час змістовного наповнення та організації профілактичних заходів не варто детально зосереджуватись на суті самих ризиків цифрового середовища, зокрема суті небезпечних челенджів, щоб уповільнити таку закономірність, а сконцентрувати увагу на можливих наслідках для здоров’я та життя, на відповідальному ставленні до поведінки в цифровому просторі, критичному осмисленні та сприйнятті інформації, правилах інформаційної гігієни, а також інформуванні щодо можливостей отримати допомогу практичних психологів у критичних ситуаціях, в тому числі анонімно.

Безпечна поведінка в цифровому середовищі включає в себе сукупність знань, умінь та цінностей щодо:

1) прав людей (зокрема права в цифровому середовищі);

2) електронної участі (участь у прийнятті рішень);

3) збереження здоров’я під час роботи з цифровими пристроями;

4) механізмів захисту прав, що порушуються в Інтернеті, а також способів отримати допомогу (див.: Керівництво із соціально-педагогічного супроводу формування безпечної поведінки підлітків в Інтернеті. Навчально-методичний посібник/Черних О. – Київ, 2017.). Рекомендуємо під час змістовного наповнення та організації профілактичних заходів орієнтуватись на зазначені складові для всебічного формування відповідної компетентності.

Додаткову інформацію, зокрема розробки уроків, можна знайти на сайті Міністерства освіти і науки України в розділі «Безпека дітей в Інтернеті».

Позитивне спілкування між родиною та закладом освіти сприяє попередженню потрапляння дітей в небезпечні ситуації, в тому числі в цифровому середовищі, та вчасному виявленню таких ситуацій і реагуванню. Таке спілкування позитивно впливає на всіх учасників освітнього процесу. Зокрема, залучення батьків до освітнього процесу сприяє їхній обізнаності щодо необхідної допомоги та підтримки їхній дитині, цінності своєї участі в освітньому процесі, а також впливає на ступінь і якість участі батьків в навчанні своїх дітей вдома. Таке залучення позитивно впливає на академічну успішність, рівень мотивації дітей до навчання, поведінку, ставлення до домашніх завдань та закладу освіти в цілому. А також сприяє обізнаності педагогічних працівників щодо потреб дитини та особливостей родинного середовища, що є цінною інформацією для організації освітнього процесу у найкращий для дитини спосіб.

Позитивне спілкування між батьками та педагогічними працівниками необхідне для побудови партнерських взаємовідносин між закладом освіти та родиною. Таке спілкування є основою для всіх інших форм участі родини в освітньому процесі. Повідомлення батькам переважно поганих новини про успішність дітей та їх поведінку, ніж про успіхи та визнання їх досягнень, перешкоджає залученню батьків, змушуючи їх відчувати свою неефективність та неспроможність допомогти своїм дітям.

Для залучення батьків та їх інформування заклад освіти може використовувати дошки оголошень для батьків, оголошення на вході в заклад освіти, телефонний зв’язок, електронну пошту, сайт закладу освіти, месенджери тощо.

Для комунікації з батьками щодо безпечної поведінки дитини в цифровому середовищі важливо зосередити увагу на таких порадах:

• говорити з дитиною про безпеку в Інтернеті та допомагати розвивати критичне мислення, вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за його результати. Проста заборона використання ґаджетів може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею своїх захоплень. Найперше варто говорити, пояснювати, формувати культуру використання Інтернету в повсякденному житті;
• будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною щодо використання технологій: підтримувати спілкування, давати поради. Дитина має знати, що дорослий поруч і готовий допомогти;
• разом з дитиною переглядати матеріали на її улюблених веб-сайтах та грати в її улюблені Інтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти інтереси дитини, її захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для невимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті;
• формувати корисні звички використання ґаджетів та цифрового середовища, розвивати цифрові, соціальні й емоційні навички, такі як: повага, емпатія, критичне мислення, відповідальна поведінка та психологічна стійкість;
• підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки із негативним досвідом в Інтернеті;
• заохочувати користуватись ґаджетами в зонах видимості дорослих. Це допоможе тримати під контролем, з ким ваша дитина контактує в Інтернеті через телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та інші пристрої, підключені до Інтернету;
• встановлювати часові межі користування ґаджетами, щоб балансувати час, проведений в режимі онлайн та флайн;
• контролювати додатки, ігри, веб-сайти та соціальні мережі, якими користується дитина, та їх відповідність віку дитини;
• вчитись встановлювати на ґаджети дитини батьківський контроль, вимикати можливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це може наразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити її фізичне місце розташування;
• перевіряти налаштування приватності в іграх та соціальних мережах, якими користується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань приватності. Обмежити коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та просити дитину радитись, перш ніж додавати нових друзів;
• використовувати доступні технології для налаштування батьківського контролю на пристроях, які можуть обмежувати шкідливий контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування підключеними до Інтернету пристроями або окремі функції (наприклад, камери, покупки через мобільні додатки);
• бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та апетиту. Спостерігати, як дитина будує контакти зі світом: якщо більше сидить у ґаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не ходить у гості, не ходять в гості до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику; має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має інтересу в очах – у такому разі треба звертатися до фахівців і знати, куди звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти дитині, куди вона може у разі потреби звернутись по допомогу. Важливо рахуватися з почуттями підлітка і не заперечувати їх, треба легалізувати ці почуття і дати дитині зрозуміти, що її приймають і про це можна говорити у родині.

У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чи експлуатації, вербування чи маніпуляцій в цифровому просторі, варто одразу звернутись до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України за посиланням (цілодобово) (див.: Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів).

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

1) Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитини (Пн – Пт з 12:00 до 16:00):

• 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних);
• 16 111 (безкоштовно з мобільних).

2) Онлайн консультація для підлітків в Teenergizer.

3) Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, куди звертатись за допомогою.

Також важливо, щоб учасники освітнього процесу були поінформовані про те, які саме послуги в сфері психологічного забезпечення освітнього процесу та в якому порядку вони можуть отримати, в тому числі дистанційно. Відповідну інформацію варто розмістити на сайті закладу освіти.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв із операційною системою Windows 10 можна за такою послідовністю дій:

1) перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записи користувачів»;

2) у категорії «Сім’я та інші користувачі» натисніть «Додати члена сім’ї»;

3) операційна система на вибір запропонує створити профіль для дитини або дорослого;

4) обравши відповідний пункт, введіть адресу електронної пошти. Для підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних повідомлень електронної пошти.

Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський контроль» для локального облікового запису. Створіть новий профіль для кожного користувача, якого належить контролювати.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв з операційною системою Android можна за такою послідовністю дій:

1) відкрийте програму «Play Маркет»;

2) у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок «меню» і виберіть «Установки» – «Батьківський контроль».

3) увімкніть означену функцію.

4) обмежте доступ до налаштувань «батьківського контролю», встановивши PIN-код.

5) встановіть такі фільтри: «Додатки, ігри, фільми і серіали. Виберіть максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика і книги. Забороніть завантаження і покупку контенту для дорослих».

Важливо: «батьківський контроль» діє тільки на тому пристрої, де ви його налаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, знову виконавши наведені вище інструкції.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв «iPhone», «iPad», «iPod touch» можна за такою послідовністю дій:

1) перейдіть в меню «Налаштування» – «Основні» – «Обмеження».

2) покрутіть вниз і натисніть «Обмеження», а потім «Включити обмеження».

3) створіть пароль функції «Обмеження». Код-пароль обмежень необхідний для зміни налаштувань або відключення обмежень.

Крім того, на сайтах підтримки від виробників можна отримати додаткову інформацію щодо принципів роботи та точного налаштування функції «батьківського контролю» та за посиланням.

Складено на підставі листа Міністерства освіти і науки від 10 березня 2021 року.

Рекомендації батькам, щодо профілактики потрапляння дітей у небезпечні і нтернет-спільноти

1. Не панікуйте!

2. Станьте для дитини другом.

3. Звертайте увагу, коли прокидається дитина, чи спить вона в ранні години.

4. Як дитина їсть (з апетитом, без апетиту).

5. Приділяйте більшу увагу психологічному стану дитини (запитуйте: «Як твої справи?», «Ти чимось засмучений(на)?», «Що приємного сталося сьогодні?»).

6. Цікавтеся життям дитини: «Що тобі подобається?», «Розкажи про своїх друзів», «Яку ти любиш музику? Я хочу послухати її з тобою» тощо.

7. Стежте за шкірними покривами дитини, відмічаючи наявність пошкоджень. У разі їх виявлення з’ясовуйте обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертайте на пошкодження у формі кита, метелика, видряпані букви та слова, подряпини, опіки (припікання) та іншого роду пошкодження.

8. Намагайтеся заповнити вільний час дитини спортивними або культурними секціями, домашніми справами, сімейними розвагами, відволікти дитину від Інтернету.

9. Перевіряйте облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт.

10. Беріть участь у спілкуванні у приватних чатах, де спілкується ваша дитина.

11. Звертайте увагу на коло спілкування дитини в реальному житті: хто її друзі, чим вони займаються тощо.

12. Обов’язково цікавтеся, які фото – та відео файли є в ґаджетах дитини.

13. Встановіть функцію «батьківський контроль» на всіх ґаджетах дитини і на вході в мережу Інтернет.

До кого звертатися

При виявленні таких груп або факту вступу дитини в одну з таких груп просимо негайно інформувати:

• кіберполіцію (https://www.cybercrime.gov.ua – цілодобово);

• районний відділ поліції (102);

• адміністрацію навчального закладу;

• звертатись за телефонами Національної дитячої «гарячої лінії» –

0 800 500 225 та 116 111 (безкоштовно).

Мінцифра пропонує серіал для батьків “Онлайн-безпека дітей” (як уберегти дітей онлайн від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних інтернет-спілок, сексуального насильства)

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ,ЯКЩО ДІТИ НЕ ВІДВІДУЮТЬ ЗАНЯТТЯ

Якщо попередні роки батьки змушені були силоміць відривати власних дітей від гаджетів, то тепер вони зобов’язані спостерігати та контролювати, щоб їхні діти регулярно були присутні на онлайн-уроках. В Україні вже карають батьків, які не змогли забезпечити дитині присутність на онлайн-уроках.

Працівники освіти надають чимало інформації про те, чим завершується недбале ставлення батьків до навчання своїх дітей. Тож головними причинами притягнення батьків до відповідальності залишається пропуск занять без поважних причин.

В Україні затверджений порядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів, який визначає, що у разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих, або без поважних причин навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.

Поважною причиною відсутності учня на навчальних заняттях підтверджується відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров'я, або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття), або учня (для повнолітніх учнів).

 У разі, невідвідування дитиною онлайн-занять, у батьків є великий шанс отримати покарання.

Служба у справах дітей вкотре нагадує, що крім пропуску дітьми занять у школі та онлайн-занять, батьки також несуть відповідальність за своїх дітей, а саме: тютюнопаління, вживання алкоголю, скоєння дрібних крадіжок, хуліганства та іншого. За такі вчинки неповнолітніх, їхні батьки притягуються до відповідальності за частинами 1-4 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, якщо заняття проводиться дистанційно, присутність дитини на уроках є обов’язковою, контроль за цим покладається на батьків дитини, адже, відповідно до статті 55 Закону України «Про освіту», батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.

Виходячи із вищевикладеного, служба у справах дітей виконавчого комітету Леськівської сільської ради просить батьків, або осіб, що їх замінюють,  відповідально ставитись до належного виконання ними батьківських обов’язків та контролювати присутність дітей на онлайн-зайняттях, аби в подальшому уникнути будь-яких непорозумінь.